Усі країни Європи і більшість країн світу мають правові положення – у формі національного законодавства, міжнародних договорів або Хартії основних прав Європейського Союзу, які гарантують академічну свободу та інституційну автономію. Хоча юридичні документи можуть відрізнятись за обсягом і змістом, вони відображають спільну готовність до захисту цих принципів. Незважаючи на ці зобов’язання, академічна свобода та інституційна автономія більше не є очевидними в Європі та в усьому світі, що має серйозні наслідки для вчених, науки та суспільства.
Утвердження академічної свободи та інституційної автономії мають на меті розширення можливостей вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ для виконання своїх соціальних обов’язків. Академічна свобода повинна бути сформована строгими науковими та професійними стандартами, повагою до прав інших, етичною поведінкою та усвідомленням впливу наукових досліджень на людину та навколишнє середовище. Автономні вищі навчальні та науково-дослідні установи повинні бути підзвітними –власним громадам, своїм державним органам і суспільству. Ключову роль у цьому також відіграють уряди європейських країн. Академічна свобода та інституційна автономія разом з усвідомленням мети та відповідальності дають можливість розвиватися вищим навчальним закладам, науково-дослідним установам та суспільствам, яким вони служать.
Докладніша інформація – за посиланням:
https://sciencebusiness.net/network-news/eua-allea-and-science-europe-join-forces-academic-freedom-and-autonomy
За інформацією ALLEA
Відкрити вміст окремо