Про видавничий проект, який 2014 року українські науковці та волонтери започаткували спеціально для наших військовослужбовців, у своїй статті для сайту Академії пише вчена й волонтерка, науковий співробітник відділу історії української літератури Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Олеся Стужук.
* * *
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Ліна Костенко
За всі ці роки війни волонтерами зібрано, видавництвами, письменниками й перекладачами передано величезну кількість художньої літератури на фронт, у госпіталі й волонтерські пункти на вокзалах для обслуговування подорожуючих військових. Думаю, нікого не здивує той факт, що присутнє значне зацікавлення фантастикою, детективами, мариністикою та іншими напрямками масової літератури. Паралельно воїни цікавляться і творами сучасної української літератури, а також класичної. Перше, що я віддала на фронт – колекцію «Кобзарів» Т. Шевченка й не почула жодної відмовки, мовляв, не треба, бо таке не читають.
Звісно, що тим, хто працює з книжками, ними допомагати зручніше й професійніше. Але, домашні бібліотеки скінченні. Багато хто махнув рукою і переключився на інші волонтерські проекти, але лишилися люди, які продовжують займатися продукуванням і постачанням книжок на фронт. Серед них – заступник директора Інституту літератури з наукової і видавничої діяльності Сергій Гальченко.
С. Гальченко разом із однодумцями у 2015 році підготували, надрукували (власним коштом) і відправили на фронт книжки 4 українських авторів: Юрія Липи «Суворість», А. Малишка «Україна моя!», В. Симоненка «Йшов Солдат» і Д. Павличка «Пам’ять» під маркою «Бібліотеки українського воїна» (БУВ). Ці книжки активно розповсюджувалися у середовищі фронтовиків протягом кількох років.
 |
Підтримкою можливості не припиняти насичення фронтових бібліотек якісним українським контентом стала й співпраця С. Гальченка з Українським Культурним Фондом і Національним центром реабілітації учасників АТО та бойових дій, які в 2018 році започаткували проект «Сучасна бібліотека українського воїна». У межах цього проекту друком вийшло перших п’ять книжок (Т. Шевченка «Свою Україну любіть…», С. Руданського «Співомовки», В. Сосюри «Всім серцем любіть Україну свою», «Зенітка» Остапа Вишні й збірка «Сміх усе перемагає». скомпонована з народного гумору, усмішок і байок П. Глазового), вони доступні за посиланням http://nationallycenterato.org.ua/.
Варто сказати про структуру книжок. Їх видано у «фронтовому форматі», розробленому під час Другої Світової війни П. Тичиною, який у той час, на прохання військових, зайнявся забезпеченням фронтів українською книжкою.
Також видання мають сталу структуру: переднє слово від керівника Національного центру реабілітації учасників АТО та бойових дій І. Подоліна з поясненням того, що спонукало до створення Проекту («актуальність видання серії <…> зумовлена, насамперед, гострою проблемою захисту Незалежності української держави, а також необхідністю представлення читачеві-воїну <…> зразків високопатріотичної літератури…»), передмова С. Гальченка й власне твори. Науковим керівником цієї серії й упорядником є С. Гальченко. Завдяки цим книжкам читачі мають змогу ширше познайомитися із біографіями й творчістю, здавалося б, «знайомих» ще зі школи авторів. Бо в передмовах зроблено наголос на людських особливостях письменників і поетів, а твори підібрано так, щоб отримати насолоду від читання.
На фронт ці книжки їздили і їздять із багатьма різноманітними людьми: волонтерами, капеланами, митцями. Дуже часто їх відвозить співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Б. Черній, який і презентує видання перед військовими.
Серію не завершено, заплановано наступні книжки, робота триває, як триває і боротьба за незалежність.