На шпальтах чергового числа щоквартального англомовного часопису «The Ukrainian: Life and Culture» (№2, 2019 р., рубрика «Традиції») – видання про сучасні українські мистецтво, літературу, освіту та культуру – побачила світ стаття вченої-фольклористки, старшого наукового співробітника відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України кандидата філологічних наук Олени Чебанюк про українські традиції відзначення Великодня. Офіційний вебсайт НАН України ексклюзивно публікує україномовну версію цієї статті.
* * *
 Микола Пимоненко. «Великодня утреня» (1891) |
Головним святом року українці вважають Пасху і називають його Великоднем. Кажуть, що «Великдень – всім празникам празник». В Україні християнське свято Воскресіння Ісуса Христа з мертвих поєднало в собі багато прадавніх обрядів, ритуалів і вірувань, пов’язаних із днем весняного рівнодення, який колись називали Великим днем і святкували як початок нового аграрного року – визначальну подію в житті українців-землеробів.
Готуватися до Пасхи-Великодня починають за тиждень, який називається Страсним або Білим. До четверга цього тижня, що називається Чистим, у господі все годиться прибрати й перемити, прикрасити ікони святковими рушниками та всією сім’єю викупатися до схід сонця у проточній воді, котра нібито змиває з людини всі гріхи й хвороби.
Після цього починають готувати основні атрибути пасхального свята: ритуальний хліб, фарбовані або яскраво розписані яйця, великодній кошик зі стравами для посвячення їх у церкві.
Хліб-паску готують із найкращого борошна, додаючи до нього родзинки, ваніль і корицю, вбивають зо два десятки яєць, аби тісто мало жовтий колір. Зверху паску прикрашають зробленими з тіста квітками, фігурками пташечок і спіралями – символом сонця. Пасок роблять від п’яти до десяти штук, щоб вистачило протягом свята пригостити всіх. Коли господиня ставить паску випікатися, то суворо забороняє домашнім ходити повз піч, стукати, грюкати дверима, розмовляти, бо найменший протяг може завадити тісту добре піднятися. Дуже хорошою прикметою вважають, якщо паска вийде високою та добре випечеться. Це символізує щастя й добробут для всієї родини.
 |
Розфарбовані яйця є давнім символом відродження життя, природи і сонця. Крашанками називають пасхальні яйця, пофарбовані у цибулинні. Використовують також саморобні фарби з кори та плодів дерев, трав і квітів. Пофарбовані яйця з нанесеними голкою візерунками називаються дряпанками. Писанки – яйця, декоровані стародавніми знаками за допомогою воску і барвників. Розписують яйце воском за допомогою спеціального присторою – писачка. Почергово знімають віск і занурюють яйце у фарби різних кольорів. Мистецтво писанкарства колись було поширеним у всіх регіонах України. Сьогодні воно відродилося, й великодня писанка стала своєрідним символом нашої країни. На свято її дарують рідним, знайомим, коханим – на щастя, на здоров’я, на багатство.
У Пасхальну неділю вранці після святкової служби священник освячує принесені до церкви великодні кошики з пасками, розписаними яйцями та їжею. До кошика-пасківника вкладають також ковбасу, сало, хліб, масло і сир. Вважається, що все, освячене на Великдень, набуває надзвичайної сили, а рушник, яким накривають пасківник, має здатність розганяти градові хмари й лікувати немовлят від вроків (пристріту). Посвяченій же сім років підряд великодній свічці приписують здатність відвертати від хати грім і запобігати пожежі.
За народними повірʼями, на Великдень уся сімʼя має зібратися разом за святковим столом, аби протягом року успіх і достаток не оминали її. Звичай ділити між домашніми один великодній хліб, одну крашанку повʼязаний із прадавнім звичаєм виділяти кожному його «долю» із загального сімейного благополуччя й наділяти «доброю долею» – щастям, фортуною, таланом.
Нині на це свято до рідного дому приїжджають не тільки з інших міст, а й з-за кордону. Існує така прикмета: що більше рідні збереться за великоднім столом, то кращим буде рік для всієї родини. Кожному, хто побував удома на Світле Воскресіння, щаститиме впродовж року, в усьому він матиме успіх і прибутки.
По обіді до церкви збирається вся громада. У західних регіонах України досі зберігається звичай водити біля храму з піснями хороводи й ігри. Їх називають «гаївки», бо в старовину такі розваги влаштовували у священних гаях. На завершення гаївкових розваг хлопці утворюють «вежу»: на плечі чотирьом хлопцям стають троє, трьом – двоє, а вгорі цієї піраміди – один. «Вежа» має обійти навкруги церкви, не розвалившись. У давнину, на думку дослідників, така конструкція із живих тіл уособлювала єдність світобудови й була повʼязана з культом сонця, яке й символізував хлопець нагорі «вежі».
У великих містах великодні забави влаштовують на площах, парках й у скансенах (музеях просто неба). У перший понеділок після Пасхи хлопці обливають водою дівчат, аби ті були здоровими й щасливими протягом року. Сьогодні цей звичай перетворився на веселу молодіжну забаву.
Діти ходять «хрестувати» – вітати зі святом родичів, хрещених батьків, сусідів і добрих знайомих. За це їх обдаровують ласощами й подарунками.
Тривають великодні святкування тиждень і закінчуються відвідинами могил родичів. Вважається, що на Великдень Бог відкриває рай і пекло, щоб душі померлих предків відвідали рідних, і увесь Великодній тиждень вони перебувають на землі поруч із живими. Тому годиться обовʼязково прибрати могили предків, висадити там живі квіти й засвітити поминальні лампадки. Вірять, що душі померлих у всьому допомагають тим, хто їх не забуває й шанує.
* * *
Сайт журналу «The Ukrainian: Life and Culture»: https://tulac.org/
Facebook-сторінки часопису «The Ukrainian: Life and Culture»: https://www.facebook.com/UkrCulturalInitiatives/
Попередні статті Олени Чебанюк, написані для цього видання, читайте за посиланнями:
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=4671
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=4889
За інформацією Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України