Про те, в якому стані перебуває вітчизняна наука і чого вона, насамперед, потребує для свого розвитку, в ефірі програми «Точка зору» телеканалу «Р1» (Харків) розповів голова Північно-Східного наукового центру НАН України і МОН України, генеральний директор Науково-технологічного комплексу (НТК) «Інститут монокристалів» НАН України, член Президії НАН України академік Володимир Семиноженко.

«Наука за визначенням повинна мати перспективи. На жаль, державний бюджет на наступний рік не надає нашій науково-технічній сфері можливостей, які потрібні їй саме в цей час і які відповідають не лише українському, а й світовому рівню розвитку досліджень, – підкреслив гість студії. – Однак наука розвивається завдяки не тільки бюджету, а й спеціальним умовам, законодавчо закріпленим у всіх країнах (від Великої Британії до Мальти), які входять до першої пів сотні різноманітних міжнародних рейтингів. Ідеться про податкові пільги, створення технопарків, залучення інвестицій з приватного сектору, передусім від бізнес-компаній, які впроваджують інновації. Скажімо, в сусідній для нас Польщі сума, яку компанія сплатила за наукове замовлення, віднімається від нарахованого їй податку. Якщо вартість наукового замовлення вища – різниця відшкодовується компанії з державного бюджету. Подібні пільгові умови оподаткування інноваційних підприємств діють у Нідерландах. У Чехії підприємець, який має намір створити компанію з виробництва наукоємного продукту, має право придбати для реалізації своїх цілей нерухомість (землю, будівлі) за пільговою ціною. Таких стимулів існує багато і перераховувати їх можна довго. В Україні, на жаль, не діє жоден із тих, який дав би науці змогу залучати кошти з недержавного сектору економіки. Зараз триває робота над проєктом закону про інноваційні парки, в який планується закласти певні стимули для інноваційних підприємств, хоча вони все ж будуть не такими широкими, як хотілося б».

«Будь-який завтрашній наукоємний результат закладається сьогодні. Так, розроблені в нашому НТК субстанції стають основою для багатьох популярних на українському ринку медичних препаратів, які виготовляються провідними вітчизняними фармацевтичними компаніями. Але для створення, доклінічного та клінічного випробування нових лікарських форм потрібні роки й роки. Далі. Наші нові матеріали знаходять застосування у наукових дослідженнях і технологічних проєктах високого рівня за кордоном – у таких провідних країнах світу, як США, Японія, Німеччина, Франція, Ізраїль та інші. Але сьогоднішній успіх наших розробок бере початок 15, 20, 30 років тому. На межі 1980-х і 1990-х років ми створили новий матеріал, який тільки через 25 років став у пригоді під час конструювання детектора Великого адронного колайдера і відіграв важливу роль в «експерименті століття». Наші перші, спільні з Інститутом проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, кроки в галузі нанобіотехнологій було здійснено 17 років тому, і тільки зараз справа дійшла до створення нових нанопрепаратів, зокрема, для терапії пухлинних захворювань. І подібних прикладів чимало.

В Україні сьогодні, на жаль, закладається завтрашнє відставання. Це – перша біда. Друга – в тому, що тепер ідеться вже навіть не про імпорт технологій, а про імпорт мізків. Один тільки Китай «скуповує» наших учених буквально десятками, і вони виїжджають туди цілими родинами. Найбільш вразлива, звичайно, наша талановита молодь, без якої розвиток науки в майбутньому стане неможливим. Наш НТК – одна з найбільших і найпотужніших вітчизняних наукових установ, але за останній час ми втратили близько половини молодих учених. Неможливо прорахувати наслідки цієї втрати, але ці фахівці принесли б багато користі своїй країні. Наукова політика більшості провідних країн світу передбачає створення окремих програм повернення фахівців-емігрантів. Для них навіть встановлюють більшу, ніж у решти наукових співробітників, заробітну платню – аби тільки вони працювали на Батьківщині. Майже всі в українських владних колах мають розуміння цієї та інших проблем науки, проте щойно справа доходить до реальних державних дій – це розуміння незбагненним чином зникає. Мовляв, потрібно, насамперед, залатати дірку в бюджеті, виплатити пенсії, сплатити борги за міжнародними зобов’язаннями. Одним словом, усі живуть сьогоднішнім днем і не працюють на перспективу, – констатує академік Володимир Семиноженко та додає: – Важливо, щоб Україну впізнавали у світі за її наукою. В арабських країнах, Китаї, ще деінде ми відомі завдяки експорту зерна. А от для США та ЄС потрібне щось інше, бо вони оцінюють своїх торгових партнерів за рівнем технологічних здобутків.

Світ так влаштовано, що фундаментальна наука не є місцем для інвестицій. Тому, на перший погляд, бюджетні кошти на її фінансування розглядаються суто як витрати, бо нове знання, отримання якого і є головною метою фундаментальних досліджень, неможливо продати. Можна продати патент, можна на базі певних технологічних досягнень організувати і вивести на ринок стартап. Готова продукція продається, науковий результат знаходить відображення у статтях і монографіях. Однак без науки, без нових знань не створити нічого, що потім утілиться в реальному продукті. Радити науці шукати собі інвестора й переходити на самоокупність означає говорити відверті, перепрошую, дурниці. Безперечно, комерційний сектор можливо і варто залучати до реалізації тих чи інших технологічних рішень у новій наукоємній продукції, та сподіватися, що приватні підприємці переберуть на себе тягар відповідальності держави за розвиток науково-технічної сфери, вкрай нерозумно і недалекоглядно».

Гість телестудії також наголосив, що для нашої держави зараз цілком реальною є небезпека втрати останніх із найпотужніших науково-виробничих об’єднань (організованих за ланцюжком «наука – конструкторські бюро – дослідні заводи – промислові підприємства»): «Розірваність цієї єдності матиме негативні наслідки. Хочу підкреслити, що найконкурентоспроможніші з відомих сучасних компанії світу – Siemens, General Electric, Samsung, LG, Huawei – це саме комплекси, що містять у собі одночасно наукову, технологічну та виробничу складові».

Академік Володимир Семиноженко розповів і про осінній візит першого заступника Міністра освіти і науки України Юрія Полюховича до Харкова, під час якого урядовець відвідав НТК «Інститут монокристалів» НАН України, Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України та два провідні університети міста – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»: «Із паном Полюховичем у нас відбулася дуже змістовна бесіда, він приємно вразив харківських науковців і освітян своєю зацікавленістю. Очікуємо на підтримку наших законодавчих ініціатив з боку Міністерства освіти і науки. Втрата державного впливу на науку неприпустима. Дослідження мають виконуватися за підтримки держави, і тільки на кінцевих етапах інновації мають потрапляти на ринок, який їх підхопить і перетворить на готовий комерційний продукт».

Відеозапис інтерв’ю доступний за посиланням: https://youtu.be/kNWUlR91AgU ТОЧКА ЗОРУ Володимира Семиноженка / 06.12.2019