Археологи виступили із критикою законопроєкту про приватизацію земель сільськогосподарського призначення, який розглядають народні депутати України. Науковці застерігають обранців від знищення археологічної спадщини України. Директор ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України» кандидат історичних наук Антон Корвін-Піотровський та старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України кандидат юридичних наук Олександр Малишев розповіли про ризики для археологічних пам’яток, з якими може стикнутися Україна після відкриття ринку землі.
«По всій Україні вже руйнуються, забудовуються і роздаються в приватну власність обліковані пам’ятки археології, — розповідає Антон Корвін-Піотровський, — відбувається це – де за мовчазної згоди, де за активної участі місцевих органів охорони культурної спадщини». Облік – це одна й з найбільших проблем нашої культурної спадщини. Науковець називає головною проблемою відносин «держава — земля — археологічні пам’ятки» — «відсутність обстеження на предмет наявності об’єктів археології на земельних ділянках». Наразі, в нас є державний реєстр нерухомих пам’яток України: «Щоб ви розуміли, — пояснює археолог, — це кілька тисяч пам'яток археології на всю територію нашої держави, на які є досить сучасна облікова документація і в більшості випадків встановлені межі цих пам'яток». Якщо в сусідній Польщі, каже Антон Корвін-Піотровський, «починаючи з 70-х років реалізується археологічна програма і на сьогодні 90% землі обстежено, то в Україні така робота не проводилась ніколи». Тому, держава не може передавати землю, якщо вона не знає – є на цій землі пам’ятки, чи їх немає. Відповідно механізм виявлення цих пам'яток і збереження їх від передачі в приватну власність має існувати. Але, на жаль, законопроєкт про ринок землі навіть з усіма поправками, які зараз розглядають нардепи, такий механізм не передбачає.
Олександр Малишев пояснює, що законодавці до Земельного кодексу не вписали ряд механізмів, які б охороняли археологічну спадщину: «По-перше, не прописано механізм випадкового виявлення, варто ж прописати – які обов’язки того, хто виявляє, які служби мають реагувати, яка подальша доля цих пам’яток». А реформатори ідуть далі, каже Олександр Малишев, і подають ще кілька законопроєктів: «Особливо, сумнозвісний проєкт 2194, який, по суті, скасовує багато державних механізмів з охорони особливо цінних земель. Руйнується вся система! Все, що стоїть на перешкоді між бізнесом і землею, має бути знищено, те, що земля – це наше національне багатство й об’єкт особливої правової охорони, нівелюється». З такою політикою, обурюється науковець, нам не потрібен земельний кодекс, можна «просто оголосити землю звичайним товаром і робити з нею все, що завгодно». «Ми представляємо, – продовжує Олександр Малишев, – не лише інтереси археологів, а й усієї держави, всього суспільства, та і всього людства, враховуючи Європейську конвенцію. Зрозуміло, що наша спадщина – це державна власність, згідно з нашим законодавством, але її варто оголосити державною власністю – тобто виявити та взяти на облік».
На сьогодні, 70% всієї культурної спадщини складають археологічні пам’ятки, які не підлягають приватизації. Однак, треба зважати, каже Антон Корвін-Піотровський, що це пам’ятки, які або не стояли на державному обліку, або взагалі невідомі науці та попали під розпаювання й опинились на приватних землях.Однак, в археологічних пам’ятках є ще й інший нюанс. Якщо говорити про кургани та городища, кажуть науковці, то їх можна побачити неозброєним оком. Але, часто трапляється, що наявність пам’ятки може встановити лише фахівець. І коли руйнується пам’ятка археології – це може ніхто не помітити.
Вся історія законодавства про охорону культурної спадщини всіх країн, кажуть науковці, завжди однакова: на одній шальці терезів знаходиться приватна власність, на іншій — публічні інтереси. І кожна країна виходить з цього по-своєму.
За інформацією «Українського радіо»