Про те, звідки взявся коронавірус SARS-CoV-2, чому йому вдалося спричинити пандемію та які висновки людство має зробити з цієї ситуації, в інтерв’ю проєктові «Свій бізнес» розповів учений-патофізіолог, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України доктор медичних наук, професор Віктор Досенко.

Доктор медичних наук, професор Віктор Досенко (скріншот відеозапису інтерв’ю)

«Патофізіологія – наука про причини та механізми всіх захворювань. Саме це дозволяє мені говорити, зокрема, і про вірусні інфекції», – пояснив науковець. Далі пропонуємо ознайомитися з основними тезами цієї розмови.

Природне джерело

«Нічого неймовірного не сталося, – вважає Віктор Досенко. – Коронавірус SARS-CoV-2, що спричинює вірусну інфекцію COVID-19, як і будь-які інші віруси (зокрема, коронавірус SARS-CoV-1, що спричинив попередній спалах захворюваності – 2003 року), виник у результаті перенесення від тварин. Уже навіть відомо, від яких саме: його резервуарами (знов-таки, як і резервуарами десятків інших вірусів на нашій планеті) виявилися кажани (а його проміжним хазяїном – скоріш за все, панголіни – подібні до рептилій панцирні ссавці, що використовуються у китайській традиційній кухні та народній медицині, занесені до Червоної книги). У Китаї популяції рукокрилих вивели з природної рівноваги – через вирубування сотень гектарів лісів знищені місця їхнього існування. Ці площі зайняли люди, внаслідок чого значно зросла щільність контактів між людьми та кажанами. Імунна система кажанів влаштована настільки дивовижно, що, по-перше, вони дуже довго живуть. Рукокрилі взагалі належать до тварин із так званим «невловним старінням»: із віком у них, на відміну від людей, не підвищується імовірність загибелі чи захворюваності. По-друге, їхня імунна система здатна контролювати вірус, не знищуючи його повністю. Тобто інфіковані кажани не гинуть від коронавірусу, але залишаються його резервуаром і джерелом.

Зараз дуже поширені різноманітні конспірологічні теорії виникнення пандемії COVID-19, говорять про якісь нібито змови проти людства з метою підривання світової економіки або знищення значної частини населення планети. Подібні настрої може підживлювати й масова культура – наприклад, кінострічки, в яких науковців зображують як суспільно небезпечних психів, котрі мріють про світове панування і для цього створюють якусь біологічну чи іншу суперзброю. Це абсурд, ніхто в сучасному світі штучно не створюватиме патогенні віруси для вбивства людей, це неможливо зробити втаємничено. Результати генетичного аналізу коронавірусу SARS-CoV-2 (а саме – аналізу послідовності нуклеотидів у його геномі порівняно з усіма іншими нині відомими вірусами, якими постійно інфіковані популяції людей і кажанів), опубліковані нещодавно в одному з найавторитетніших наукових журналів «Nature», показали, що цей вірус не зазнав жодного втручання ззовні, він має цілком природне походження. Ба більше, поява подібного вірусу і зараження ним людини були практично неминучими».

Зараження та імунітет

«Нічим особливим вірус SARS-CoV-2 не вирізняється. Це – звичайний нуклеокапсид у «пакуванні», створеному з мембрани клітини організму-хазяїна. Якщо наша генетична інформація представлена у вигляді ДНК, яка у клітинах транскрибується (тобто розшифровується) в РНК, то вірусні білки закодовані в генетичній інформації у вигляді позитивної смислової РНК. Вона є доволі аномально довгою, як для таких вірусів, і налічує близько 30 тис. нуклеотидів. З одного боку, це чимало, а з іншого – це інформація про всього-на-всього 14 білків, один із яких знайшов, як «відмичку», можливість розпізнавати певний білок на поверхні людських клітин, зокрема клітин легень. Далі відбувається так звана рецепторна взаємодія, за якої вірусний білок специфічно «прилипає» до клітини, проникає крізь «відімкнений» ним білок, демонструючи, що він нібито «свій», а не чужорідний об’єкт, і починає використовувати клітини нашого організму для побудови нових вірусів.

До коронавірусу SARS-CoV-2 може вироблятись імунітет, про що свідчить одужання понад 100 тисяч інфікованих ним людей у всьому світі: вони б ніколи не одужали, якби в їхніх організмах не сформувався імунітет проти цього збудника. У деяких джерелах з’являлась інформація – на жаль, поки що не підтверджена – про неможливість повторного інфікування новим коронавірусом. З іншого боку, у Китаї заявляли про фіксування 154-х випадків повторного зараження. Але ця інформація має, радше, навколонауковий характер і теж наразі не підтверджена – наукових публікацій з цієї теми поки що немає. Однак якщо це справді так, то небезпека може бути більшою, ніж вважалося: або сформований проти нової коронавірусної інфекції імунітет виявляється нестійким, або сам вірус дуже швидко змінюється. Хочу всіх заспокоїти: зараз про це нічого не відомо достеменно, дослідження тривають. Узагалі сьогодні ми спостерігаємо науковий злет, передусім у галузі вірусології та епідеміології, адже біда, в яку ми потрапили, допомагає за короткий термін здобути величезну кількість нової, надзвичайно цікавої та корисної інформації, котра, звичайно, потребує подальшого аналізу.

COVID-19 – звичайне респіраторне вірусне захворювання. І через це можуть виникнути труднощі з його діагностуванням, оскільки нічого специфічного у коронавірусній інфекції немає: вона супроводжується такими ж симптомами, як і сезонний грип, і вірусні інфекції, спричинені спорідненими з SARS-CoV-2 вірусами, а саме – SARS-CoV-2 та MERS. Серед найбільш частих симптомів: підвищення температури тіла, котре спостерігається при будь-якій вірусній інфекції, та кашель, спричинений ураженням епітелію (поверхневих клітин) дихальних шляхів.

Додаткова складність пандемії COVID-19 полягає в тому, що відбулось її нашарування на епідемію сезонного грипу, період якої в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, ще не завершився. Якщо ви зараз спостерігаєте у себе симптоми гострої респіраторної вірусної інфекції, то це не обов’язково означає інфікування вірусом SARS-CoV-2. Що, втім, і не виключено, проте за нинішніх умов диференціювати ці дві вірусні інфекції може бути вкрай важко. Крім того, ніщо не заважає їм обом одночасно уразити легені однієї й тієї ж людини».

Карантин

«Карантин – єдиний можливий вихід із ситуації, в якій ми стикаємося з новою хворобою. Ніхто не знає, як лікувати вірусну інфекцію COVID-19, доказова медицина не має ні ліків проти неї, ні специфічної профілактики, тобто вакцин. Немає вакцин – є пандемія. Тому єдине правильне рішення – зменшення навантаження на медичні заклади. А цього можна досягти, лише запровадивши карантин і максимально (наскільки можливо) обмеживши в такий спосіб контакти між людьми, тому що новий коронавірус не лише подолав міжвидовий бар’єр, а й набув здатності передаватися від одного до іншого представника популяції нашого виду.

Якщо захворіє одразу велика кількість людей – частина з них матиме важку форму перебігу захворювання і потребуватиме госпіталізації, а місць у реанімаційних та інфекційних відділеннях забракне. Це підтверджує досвід Італії, Іспанії та Китаю (в останній країні змушені були «з нуля» побудувати клініки для інфікованих, аби хворі не залишилися без медичної допомоги). Завдяки запровадженню карантину загальна кількість людей, які захворіють на вірусну інфекцію COVID-19, очевидно, не зменшиться, але розтягнеться у часі, що дасть можливість медичній системі впоратися з цією пандемією.

Тоді вже також сформується колективний (або ж стадний) імунітет. На першому етапі пандемії Велика Британія мала намір піти шляхом якнайшвидшого формування такого імунітету: в умовах жорсткого карантину перебували тільки люди похилого віку, решту громадян у пересуванні та спілкуванні не обмежували.

У більшості людей COVID-19 минає, як звичайна застуда, а то і взагалі не дає жодних симптомів. Урешті-решт, ми маємо досконалу, фантастичної складності й ефективності імунну систему, здатну подолати будь-який вірус. Звісно, певна частина з цим викликом не впорається – через обтяженість організму супутніми захворюваннями (легеневими патологіями, серцевою недостатністю, цукровим діабетом тощо) або просто похилим віком і пов’язаною з ним ослабленістю організму: або забракне ресурсів на імунну реакцію, або вона буде неадекватною.

З цієї точки зору, цікаво проаналізувати, як відбувається боротьба з інфекцією у кажанів: вони реагують на вірус доволі врівноважено – скажімо так, не вистрілюють по уражених легенях усіма гарматами, осередок інфекції знищується поступово. Наприклад, якщо імунна система одразу вбиває всі клітини легень, уражені коронавірусом (а їх одночасно можуть бути десятки тисяч), то з функціонування випадає значна кількість альвеол, що є життєво необхідними. Якщо ж уражені клітини знищуються поступово – досягається той самий результат, але при цьому організм не зазнає непоправної шкоди.

Врівноважена імунна реакція, що забезпечує спокійний перебіг вірусної інфекції, характерна, як правило, для здорових молодих людей. Значна їх частина, можливо, вже перехворіла і повністю одужала. У багатьох це проявилось у вигляді чхання, головного болю, підвищеного тиску – і все. Слід сказати, що інфекційне захворювання COVID-19 виникне, звичайно, не в усіх: імунна система деяких людей може бути настільки сильною, що далі інфікування нічого не піде. А про чимало випадків легкої форми цього захворювання ми не дізнаємося взагалі, бо люди не зверталися до лікаря і не проходили специфічного тестування. Хіба що це відбудеться post factum, коли в аналізі крові того чи іншого пацієнта випадково виявлять наявність відповідних імуноглобулінів (імунних факторів проти вірусу). Нещодавно в Ісландії такий аналіз здійснили на великій вибірці населення, в результаті чого встановили інфікування до 1% (0,86%) піддослідних, які не захворіли, проте імунізувалися.

Україна стала на цілком правильний шлях, неухильно дотримуючись рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). І суспільство в цілому, і кожен громадянин повинен зайняти відповідальну позицію. Все дуже просто: кожен з нас має усвідомити, що особисто для нього вірус може не становити загрози, але використає його як кур’єра, як траспортера і потрапить до людей, для яких він є смертельно небезпечним. Тож довіряйте експертам – науковцям і медикам – та дійте відповідально. Пандемія сьогодні не вигадка, а об’єктивна реальність, яка підтверджується медичними й науковими даними. Важливо пам’ятати, що для епідеміологів не має значення масштаб катастрофи: образно висловлюючись, і малий, і великий шторм здатен потопити корабель. А межу між малим і великим може бути перейдено в будь-який момент. Тому карантин, повторюю, цілком виправданий засіб.

Між іншим, перші вакцини проти COVID-19 уже вироблено, в Китаї та США розпочалися відповідні клінічні дослідження. Звісно, щоб отримати докази ефективності цих вакцин, потрібен час. Докази за кримінальною справою не збираються ж за одну ніч – передавати матеріали до суду можна тільки після ретельного вивчення обставин, опитування свідків тощо. Зі справжньою доказовою медициною все так само і навіть іще складніше – не прийнято надавати неякісні послуги у вигляді фармацевтичних препаратів або вакцин із недоведеною дією. Тому перш ніж поширювати ті чи інші засоби терапії або ліки, слід випробувати їх на певній кількості пацієнтів у різних країнах світу. Це непросте завдання зараз якраз і вирішується. У січні експерти припускали, що перші вакцини можна буде використовувати щонайменше за півтора роки, але, ймовірно, це станеться раніше.

Сподіваюся, що нас усе-таки врятує колективний імунітет, що достатня кількість людей інфікується, в тій чи іншій формі перехворіє, виживе (бо в більшості імунна система все одно сильніша за вірус) і не передасть збудник категоріям ризику, представники яких, у свою чергу, обмежать пересування, доки загроза не мине, – і на цьому все закінчиться. Досвід попередніх пандемій, у тому числі спричинених іншими коронавірусами, не дає підстав вважати, що нинішня пандемія триватиме рік чи й довше, – це дуже малоймовірно. У вірусі SARS-CoV-2 немає нічого особливо загрозливого, що дозволило б йому поширюватися планетою впродовж тривалого часу».

Висновки для світу: приборкати апетити

«Маю надію, люди достатньо розумні, щоб після цієї пандемії зробити висновки, передусім змінити своє ставлення до природи. Не забути, чому виникла ця та попередні інфекції – через вторгнення в дикі екосистеми, знищення цілих видів живих істот, а також зростання кількості контактів із дикими тваринами, зокрема дикунські звички вживати багатьох із них у їжу або виготовляти із них препарати, які, до того ж, не мають доведеної лікувальної дії. Нерідко джерелом поширення вірусних інфекцій стає птахівництво: будь-яка промислова тварина, з якою контактують люди, може бути інфікована тим чи іншим збудником. В Україні воно теж розвинене, але за обсягами не йде в жодне порівняння з китайським. Люди власними руками створили і продовжують створювати величезні ареали для інкубації, відбору й еволюції вірусів, деякі з яких набувають здатності долати міжвидовий бар’єр. Отже, потрібно обмежити споживання. Консюмеризм як принцип розвитку сучасного людства – це дорога в нікуди, а точніше – до нових катастроф (не тільки пандемій), які нас убиватимуть. У цивілізованих країнах це вже зрозуміли. В Україні демонстративне споживання, на жаль, досі залишається ознакою вищого соціального та матеріального статусу. Але, врешті-решт, ми маємо від нього відмовитися».

Висновки для України: розвивати науку і медицину

«В українських умовах екологічний акцент – не єдиний. Нам потрібні власні наука та медицина – не на папері і не у красивих промовах політиків. Якщо ми не розвиватимемо їх, то значно більшою мірою, ніж інші, страждатимемо від сучасних глобальних викликів, пов’язаних із необмеженим споживанням.

На сьогодні, слід констатувати, українська система охорони здоров’я зруйнована, шанси більшості наших громадян на отримання ефективної медичної допомоги низькі. Тільки коли пандемія торкнулась і України, у нас зайшла мова про якісь доплати лікарям. Але жодна притомна, високоосвічена молода людина не піде зараз працювати у вітчизняні інфекційній лікарні, щоб ризикувати там своїм життям за жалюгідну зарплату і за відсутності всього іншого. Лікарі-інфекціоністи, які у нас іще залишилися, – героїчні люди, вони могли змінити вид діяльності або країну проживання, але не зробили цього. Кожному з них потрібно поставити пам’ятник за життя. На них усе сподівання, бо із засобами порятунку – велика проблема: якщо Італія має у своєму розпорядженні 5 тис. апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ), а Німеччина – близько 60 тис., то Україна – всього 400 (!) плюс 4 тис. апаратів ШВЛ, не призначених для використання в інфекційних реанімаціях, куди надходитимуть пацієнти зі складною формою перебігу коронавірусної інфекції. Крім того, у нашій країні немає жодної (!) приватної інфекційної клініки, бо досі бізнесу це було невигідно. Можливо, відтепер щось зміниться і в цій галузі – за прикладом, скажімо, репродуктивної медицини – з’являться заклади світового рівня. У західних країнах завжди було вигідно працювати в медицині. Так, там це – бізнес. Але це нормально, якщо спеціаліст працює лише доти, доки йому вигідно, і полишає місце роботи, коли небезпека починає перевищувати вигоду.

Отже, не було б щастя, та допомогло нещастя – зараз у нас настає момент істини, бо за ситуацією в медицині Україна дійшла до межі, до якої прямувала ще від радянських часів, упродовж усього періоду Незалежності: на тлі загального підвищення рівня добробуту медицина занепала настільки, що розумна і активна молодь не має мотивації обирати цей фах, принаймні для подальшої роботи на Батьківщині. З тієї ж причини бракує учених – молекулярних біологів та вірусологів. Вони нікому не були потрібні.

В підсумку: Україна не має власних швидких тест-систем для виявлення коронавірусу, не може виготовляти моноклональні антитіла, а отже, змушена все це купувати за кордоном. Останнє вітчизняне підприємство, яке виробляло апарати ШВЛ, – київський завод «Буревісник» – збанкрутувало, всіх співробітників звільнили. Влада доручила негайно відновити виробництво складних медичних приладів, але це надзвичайно важке завдання, яке потребує величезних витрат. А звідки набрати персонал? Спеціалісти вже давно або виїхали, або перекваліфікувалися. З цієї ситуації бізнес має зробити висновок і почати вкладати в медико-біологічну галузь, бо на цьому дійсно можна заробити. Пандемія коронавірусу мине, а інші захворювання залишаться.

Поки що ми дуже залежні від імпорту. І якщо в якийсь момент поставки обладнання і реактивів із-за кордону припиняться, діагностувати інфекцію буде нічим. Крім того, Україна навіть не намагається розробляти і виробляти власні вакцини, хоча нічого складного в цьому немає: для будь-якого кваліфікованого мікробіолога, вірусолога, інфекціоніста це не становить великої проблеми.

Нам також конче необхідно створити український аналог американських CDC (Centres for Dideases Control and Prevention) – надзвичайно авторитетної організації, котра не просто контролює та запобігає інфекційним захворюванням, а й має право втручатись у діяльність органів влади, впливаючи на прийняття рішень державної ваги. І в цьому процесі не обійтися без допомоги міжнародного експертного середовища.

Думаю, і бідні, й багаті в Україні пересвідчилися, що неприпустимо руйнувати власну медицину та науку. Можновладцям і бізнесу неодноразово пояснювали, чим таке ставлення може обернутись, однак вони заплющували на це очі. Їхній власний досвід підказував їм, що за необхідності вони самі, їхні рідні та близькі зможуть поїхати на лікування за кордон. Але, по-перше, коли кордони закриті у зв’язку з карантином, їхати більше нікуди – мусиш лікуватися вдома. А по-друге, зарубіжні лікарні призначені передусім для своїх пацієнтів. Отже, розвиток власної медицини і науки має стати нашим пріоритетом на найближче майбутнє».