Як карантин допомагає спинити пандемію коронавірусної інфекції і чому дотримання простих правил рятує життя? Які перспективи й обмеження при лікуванні COVID-19 має метод переливання конвалесцентної плазми крові? Чи планують українські вчені дослідження за цим напрямом? На ці й низку інших запитань в інтерв’ю та коментарях програмі «Інформаційний вечір» «5 каналу», програмі «Деталі» телеканалу «Прямий», програмі «Гаряча лінія» телеканалу «КРТ», а також проєктові «Big Time» відповів учений-патофізіолог, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України доктор медичних наук, професор Віктор Досенко.
![Доктор медичних наук, професор Віктор Досенко в ефірі телеканалу «КРТ» (скріншот відеозапису)](https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/ContentPhoto/0/2020/04/_w/200413132629575-856_png.jpg) Доктор медичних наук, професор Віктор Досенко в ефірі телеканалу «КРТ» (скріншот відеозапису) |
«Нинішня пандемія коронавірусної інфекції не є чиєюсь вигадкою. Її реальність однозначно доводять мільйони хворих і десятки тисяч померлих у всьому світі. Про наявність справжньої пандемії стверджують офіційні джерела, яким можна довіряти, передусім Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), висновки та рекомендації якої ґрунтуються на ретельній роботі незалежного експертного середовища, передусім висококваліфікованих фахівців у галузі епідеміології інфекційних захворювань. Вони заздалегідь – іще тоді, коли ця інфекція поширювалася локально в Китаї, – попереджали про небезпечність саме такого вірусу. Їхні побоювання повністю підтвердилися, – пояснює вчений. – Сьогодні тільки завдяки застосуванню обмежувальних заходів різним країнам і вдається досягати позитивних результатів у боротьбі з пандемією, швидко долаючи поширення інфекції та мінімізуючи кількість загиблих від неї. Є підстави сподіватися, що ці заходи допоможуть нам успішно подолати і пандемію в цілому. А те, що людство, врешті-решт, впорається з нею, не викликає у мене жодних сумнівів. По-перше, що більшим є наше генетичне різноманіття (а воно справді велике), то вища ймовірність, що бодай у частини людської популяції сформується ефективний імунітет проти цього вірусу (як і проти будь-якого іншого вірусу). По-друге, у ХХ столітті людство досягло великих успіхів у медицині та науці. Ми дуже швидко звикаємо до хорошого і забуваємо, що якісь 50-60 років тому все було інакше. Згадаймо і пандемію так званої іспанки – з нинішньою ситуацією її навіть неможливо порівняти. Ми маємо цінувати і плекати умови, що забезпечили нам можливість жити так, як ми зараз живемо.
Карантин є дієвим і виправданим методом боротьби з пандемією. Такі жорсткі обмеження на нашій планеті раніше не запроваджувались. І це свідчить про зростання довіри до науки (зокрема медичної) і рекомендацій учених. Ще 100 років тому важко уявлялося, що її вплив на прийняття політичних рішень може стати настільки серйозним. Але так і має бути, навіть якщо багатьом це не подобається, бо вносить суттєві корективи у звичний спосіб життя.
Українські органи державної влади наразі діють цілком адекватно, виконуючи рекомендації ВООЗ. Жодних власних методів приборкання інфекцій ми не вигадали і не маємо вигадувати – достатньо скористатися досвідом провідних країн світу. Потрібно й далі орієнтуватися на рекомендації ВООЗ і вже з огляду на них приймати рішення про продовження чи скасування карантину, з якими б економічними втратами це не було пов’язано. Недоцільно випробовувати на міцність нашу національну систему охорони здоров’я. Припускаю, що пік захворюваності в Україні буде пройдено протягом одного-двох найближчих тижнів і, можливо, вже з середини травня карантинні обмеження поступово зніматимуться.
Порушувати карантин – неприпустимо, це безвідповідальна і деструктивна поведінка, яка наражає на небезпеку інших людей. Потрібно пам’ятати, що будь-який вірус сам по собі є у певний спосіб «запакованою» генетичною інформацією (у випадку з коронавірусом SARS-CoV-2 ідеться про генетичну інформацію у вигляді РНК). Жоден вірус не виявляє ознак життя поза нашими клітинами, але при цьому зберігає здатність інфікувати їх упродовж 6-8 годин. Тільки проникаючи всередину живої клітини, вірус поводиться як живий – він починає реплікуватися, тобто збільшувати кількість своїх генетичних копій. Якщо заразити живі клітини не вдається, вірус самоелімінується. Ми також усуваємо його здатність до зараження, коли очищуємо руки за допомогою мильного розчину або дезінфектанта, коли піддаємо його впливові ультрафіолету і високих температур. Карантин же має на меті мінімізувати наші соціальні контакти й, відповідно, шляхи поширення вірусу. Скажімо, доки хворий із легкою формою перебігу COVID-19 одужає в умовах самоізоляції, віруси, які він міг залишити на поверхнях свого помешкання або в інших місцях, доступ до яких було обмежено чи заборонено, припинять становити загрозу здоров’ю і життю інших людей. На це і розраховують уряди, вдаючись до різних обмежувальних заходів.
Носіння захисної маски є ознакою нашої громадянської відповідальності. Одягаючи маску, ви сигналізуєте людям навколо, що усвідомлюєте наявність проблеми і робите все, щоб не загрожувати їхньому життю та здоров’ю. Такими ж ознаками є дотримання дистанції у громадських місцях, ретельне миття рук, застосування антисептиків, регулярне вологе прибирання. Щоправда, мене дивує, що сучасним людям доводиться нагадувати про елементарні правила гігієни, яких слід дотримуватися завжди, а не лише в умовах пандемії. Дивно, що декому може бути незрозуміло, що одну й ту ж маску не можна носити тиждень чи місяць, а потрібно замінювати після кількох годин використання. В домашніх умовах одноразові маски й рукавички просто викидаються у смітник. В інфекційних відділеннях лікарень, як і в лабораторіях, цей матеріал утилізується за допомогою відпрацьованих методів знезараження – у спеціальних контейнерах, де не виживає ніщо живе, тим більше таке «напівживе», як вірус. До речі, респіратор із клапаном видиху потрібен лише медичному персоналові, який безпосередньо контактує з пацієнтами, хворими на COVID-19. Іншим людям одягати його небажано, адже на заражених (серед яких, нагадую, можуть бути й особи без симптомів інфекції) такий респіратор створює спрямований потік повітря з концентрованим умістом вірусних частинок. Тож у більшості випадків найкращим варіантом є звичайна маска.
Перші вакцини проти нової коронавірусної інфекції вже створено і вони проходять клінічні випробування, які, проте, можуть тривати доволі довго (на жаль, Україна втратила можливості для розроблення та виробництва власних вакцин). Тому наразі йдеться не про профілактику захворювання щепленням, а про пошук специфічних ліків. Дозволені нашим Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) методи терапії COVID-19, як і будь-які інші методи, що застосовуються зараз у світі при лікуванні пацієнтів із COVID-19, які перебувають у важкому стані, поки що не належать до доказової медицини. Але, хочу наголосити, при появі нової інфекції доказова медицина і не може мати відпрацьованих рекомендацій. На нинішньому етапі лікування пацієнтів здійснюється в межах експериментальної терапії і тільки за згодою самих пацієнтів та за умов включення до клінічних досліджень, результати яких із часом дозволять зробити висновок, яка терапія виявилася найефективнішою.
Учені-патофізіологи Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України також долучаються до дослідження механізмів виникнення, перебігу та лікування вірусної інфекції COVID-19. Звичайно, сам коронавірус SARS-CoV-2 ми не вивчаємо, але вже почали досліди з патогенезу зумовленого ним гострого респіраторного дистрес-синдрому, котрий, як правило, і спричинює летальні наслідки при важких формах захворювання. Зокрема, маємо намір зосередити свою увагу спільно з Університетом Цюриха (Швейцарія) на такому перспективному і цікавому для науки методі терапії COVID-19, як переливання реконвалесцентної плазми крові, що зараз активно обговорюється та застосовується у світі.
Згаданий метод не новий (уперше до нього вдалися під час пандемії іспанки понад століття тому), але досі не втратив актуальності. Днями у фахових міжнародних виданнях з’явилися дві наукові статті, які підтверджують ефективність цього методу при лікуванні хворих на новий коронавірус (скажімо, у Китаї вже одужало щонайменше п’ятеро пацієнтів, які отримували реконвалесцентну плазму). Суть методу полягає в тому, що пацієнтові з важкою формою перебігу COVID-19 переливають плазму крові донора-реконвалесцента – людини, яка перехворіла на цю вірусну інфекцію і повністю одужала. Цей метод справді діє і допомагає рятувати життя. Українські науковці та лікарі давно провели консультації з МОЗ і Центром громадського здоров’я щодо можливостей переливання реконвалесцентної плазми крові для лікування наших пацієнтів, які страждають на важку форму COVID-19. Сподіваємося, найближчим часом Міністерство надасть офіційний дозвіл на застосування цього методу терапії в медичних закладах України, що додатково озброїть наших лікарів у боротьбі з небезпечною інфекцією.
Водночас, попри ефективність переливання реконвалесцентної плазми крові механізм цієї терапії досі не до кінця з’ясовано: не відомо, завдяки дії яких компонентів крові (за моїми припущеннями, це не антитіла) відбувається одужання інфікованого, котрий перебував у критичному стані. Крім того, використання методу в нинішньому його вигляді обмежене через залежність від донора-реконвалесцента, якого потрібно ще знайти і змотивувати здати кров. Після цього кров також належним чином перетворюють і транспортують до місця, де її потребують. Отже, логістика цього процесу може бути доволі складною та довгою, через що така терапія і не набула значного поширення. Завдання науковців – дізнатись, які саме компоненти крові позитивно впливають на перебіг захворювання, та, при змозі, виділити ці компоненти і спробувати синтезувати. Такі дослідження важливі не тільки в контексті нинішньої пандемії, оскільки переливання реконвалесцентної плазми крові є перспективним методом лікування будь-якої важкої інфекції, в тому числі й звичайного сезонного грипу, теж здатного призводити до виникнення гострого респіраторного дистрес-синдрому.
«Мені дуже хотілося б, аби з цієї пандемії наша держава вийшла розумнішою, збагнувши, що для її виживання надзвичайно важливі наука та медицина. Якщо ми залишимо все, як було, то виявимося ще менш підготовленими до наступної вірусної атаки, яка обов’язково станеться», – наголосив Віктор Досенко.
Більше дізнавайтеся за посиланнями: