Перегляд повідомлення

Пані Ірина розповіла про те, яка ж ситуація з демографією у світі загалом: «За минуле ХХ сторіччя людей на планеті побільшало вчетверо. У 2011 р. кількість населення світу впритул наблизилась до 7 мільярдів, а вже у 2019 р. сягнула 7,7 мільярдів осіб. ООН прогнозує, що до 2050 р. на Землі житиме понад 9,8 млрд осіб (а це вшестеро більше, ніж було на початку ХХ сторіччя). Однак українці, читаючи про глобальну демографічну проблему в контексті надшвидкого зростання чисельності населення Землі, дивуються: і де ж це перенаселення? Насправді ж проблема складніша – йдеться про нерівномірність та диспропорційність глобального зростання населення, викликану суперечливими тенденціями демографічного розвитку різних регіонів світу. Так, наприклад, лише за другу половину ХХ ст. населення Африки зросло майже у 4 рази, Латинської Америки – у 2,7 раза, при цьому чисельність населення Європи збільшилась тільки в 1,3 раза. Й у найближчі десятиріччя приріст чисельності жителів планети відбуватиметься за рахунок населення Азії та Африки. До кінця ж поточного століття левова частка приросту населення світу припадатиме саме на Африку. Подібна нерівномірність зумовлює посилення світової демографічної асиметрії, що породжує низку проблем. Надшвидке зростання чисельності населення у найменш розвинутих регіонах посилює бідність, стає перепоною на шляху їх соціально-економічного й культурного розвитку. Натомість у розвинутих країнах Європи і світу на тлі демографічного старіння поширюються тенденції депопуляції й посилюється «міграційний тиск» на ці регіони. Попри оманливу статистику останніх років, пік зростання населення планети припав на 1965-1970 рр.: тоді середньорічний темп приросту сягав 2%. Тепер же темпи сповільнились, і на середину ХХІ сторіччя середньорічний темп приросту чисельності населення світу знизиться у 2,5 рази – до 0,44%. (...) Тож на відміну від ХХ «сторіччя зростання», ХХІ сторіччя в демографічній історії людства буде періодом демографічного старіння, тобто збільшення частки літніх та старих людей у загальній чисельності населення. До таких глибинних змін у віковій структурі населення призводить довготривале підвищення тривалості життя та зниження народжуваності. Демографічне старіння зумовлює низку викликів, що постають перед суспільством зі значною часткою літніх людей. Вони стосуються насамперед сфери публічних фінансів (зокрема збільшення потреб у пенсійних коштах), функціонування ринку праці (зі старіючою робочою силою та зменшенням частки працездатних контингентів загалом), розвитку системи охорони здоров'я й соціальних послуг, орієнтованих на літніх осіб тощо».

Учена також пояснила ситуацію, що склалась в Україні: «Найбільш гострими є проблеми соціального захисту населення старших вікових груп, подолання дефіциту робочої сили, які постали в тих країнах Східної й Центральної Європи, де населення і старіє, й прискорено зменшується внаслідок депопуляції. Ми це можемо бачити і в Україні, яка нині входить до тридцяти найстаріших країн світу. При цьому поглибленню певних вікових диспропорцій у населення сприяє також і міграційний відтік молоді та осіб середнього працездатного віку до найбільш розвинутих країн.  У цьому місці доцільно було би згадати про те, як під впливом міграційних та інших процесів змінився етнічний склад населення України, але цю інформацію дає лише перепис, а його не було з 2001 року. (...) Зрештою наразі в Україні середня  тривалість життя жінок (станом на 2018 р. – 77,7 років) є в середньому на 5-6 років, а українських чоловіків (станом на 2018 р. - 67,8 років) більш ніж на 10 років меншою, ніж у ЄС. Критичними точками сучасної ситуації зі смертністю та тривалістю життя в Україні є висока смертність у працездатному віці, яка виступає однією з важливих складових формування підвищеного рівня передчасної смертності (у віці до 65 років), а також істотна надсмертність чоловіків порівняно з жінками. Жодні соціально-економічні реформи в Україні не можуть забезпечити нову якість економічного зростання та соціального розвитку в умовах, коли значна частина індивідів помирає ще до завершення періоду активної економічної діяльності, причому нерідко від тих причин, смертям від яких у цьому віці можна було б запобігти. Саме висока передчасна смертність є головним чинником, який зумовлює різницю між середньою очікуваною тривалістю життя в Україні та більш розвинених країнах Європи й світу. Загалом же резерви скорочення передчасної смертності й подовження тривалості життя в Україні, особливо з огляду на «накопичене» суттєве відставання від європейських країн, все ще очікують своєї повномасштабної реалізації. Хотілось би закінчити на оптимістичній ноті, однак депопуляція на осяжну перспективу безальтернативна, тому шансів на 52 мільйони немає».

За інформацією інформаційно-аналітичного ресурсу «GreenPost»