Як вплинула на розвиток науки пандемія коронавірусної інфекції? Що досліджують і популяризують українські вчені? Чи безпечні й етичні сучасні біотехнології? Про це й інше в ефірі програми «Інтерв’ю нового дня» радіостанції «Радіо НВ» напередодні Всесвітнього дня науки в ім’я миру та розвитку (відзначається щороку 10 листопада) розповів співкоординатор науково-популярного проєкту «Дні науки», редактор порталу «Моя наука», доцент кафедри молекулярної фізіології та біофізики Київського академічного університету, науковий співробітник відділу нервово-м’язової фізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України кандидат біологічних наук Олексій Болдирєв. Нижче пропонуємо вашій увазі головні тези цієї розмови.
 Кандидат біологічних наук Олексій Болдирєв і радіоведуча Алла Кошляк (фото: Радіо НВ) |
Про наукпоп в умовах карантину:
«Заходи «Днів науки» – це традиційно лекції, екскурсії, демонстрації експериментів, які відбуваються в установах Національної академії наук України, університетах, лабораторіях, обсерваторіях, наукових музеях. Але цього року провести їх неможливо через загрозу для здоров’я відвідувачів і учасників. Тому ми перейшли в онлайн-формат – якраз завершується
Всесвітній тиждень мозку в Україні (Brain Awareness Week Ukraine), перенесений з березня спеціально до Всесвітнього дня науки в ім’я миру та розвитку: найкращі українські нейронауковці пояснюють, як вони працюють і вивчають нервову систему тварин, як влаштований мозок людини і як побороти страшні нейродегенеративні захворювання, засобів проти яких поки що винайдено дуже мало. Наприклад, я у своїй лекції розповідаю про вплив одноклітинного паразита токсоплазма на функціонування нервової системи його господарів – птахів, мишей, людини. Якщо ви не встигли приєднатися до нас у Zoom – відеозаписи лекцій згодом можна буде переглянути
на Youtube-каналі порталу «Моя наука». Крім «Днів науки», незмінними організаторами заходів Всесвітнього тижня мозку в Україні залишаються Українське товариство нейронаук та Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України».
Про сумний і обнадійливий боки пандемії:
«На початку цього року, коли пандемія тільки набирала обертів, науковці ставилися до перспектив розвитку своєї сфери з великим оптимізмом: здавалося, люди нарешті збагнуть, навіщо досліджувати такі малозначущі, з точки зору пересічного громадянина, об’єкти, як віруси тропічних кажанів абощо. Але ж кліматологи знають, чим насправді все може завершитися: їхні наукові проєкти поступово згортаються, бо заважають економічному зростанню. За останні 10 місяців епідеміологи вже встигли переконатися, що люди здебільшого ігнорують науково обґрунтовані поради спеціалістів, і це велика проблема. Україна ж узагалі побила всі антирекорди. Скажімо, при Національній академії наук діє
робоча група, яка прогнозує розвиток епідемії на наших теренах. У ній працюють чудові фахівці, зокрема й математики. Проте, по-перше, їм бракує оперативних офіційних даних, а по-друге, їхні рекомендації, знов-таки, нерідко нехтують. Взаємодія між наукою, державою і суспільством у нас слабка. На жаль, у питаннях поширення COVID-19 люди перебувають здебільшого в полоні байок, запозичених з інтернету. Тому, в підсумку, підстав для оптимізму насправді небагато.
Водночас, як і будь-яка криза, нинішня ситуація стимулює науковців звертати увагу на те, що раніше вважалося неважливим і неактуальним. Я з подивом виявив таку цікаву й приголомшливу річ: насправді ми не знаємо достеменно, як поширюються навіть звичайні риновіруси, котрі щороку спричинюють спалахи сезонних респіраторних захворювань. Це питання ніколи належно не вивчалося, бо воно складне і потребує значних капіталовкладень. Ані урядам, ані бізнесові чи грантодавцям це не було цікаво фінансувати. Тепер, досліджуючи вірус SARS-CoV-2, ми, звичайно, більше дізнаємося й про інші віруси, які передаються повітряно-крапельним шляхом (серед іншого – про грип, пандемія якого може становити навіть більшу загрозу, ніж пандемія COVID-19). Можливо, наступного разу ми завдяки цьому краще підготуємося до подібних загроз.
…Сьогодні людство провалило тест на співпрацю: пандемія стала предметом політичних маніпуляцій і спекуляцій, а політична пропаганда загалом превалює над раціональним висвітленням проблеми, пов’язаних із нею наукових даних і фахових порад. Залишається сподіватися, що це послугує нам уроком на майбутнє».
Про високе і низьке у науці:
«Наука – важка праця. Щоб написати і захистити дисертацію, я мав здійснити десятки експериментів, застосувати з десяток методів, ночами сидіти в лабораторії. Крім того, потрібно було перечитати гори наукової літератури, порівняти свої результати з міжнародними даними, обговорити й неодноразово відредагувати текст. Тож коли деякі люди, претендуючи на наукові ступені та вчені звання, копіюють і компілюють чужі дослідження, називаючи це наукою, – справжні науковці ображаються та обурюються і мають якось протидіяти. Суспільство, на жаль, досі байдуже до питань академічної доброчесності. Але це потрібно змінювати, бодай поступово.
На щастя, в Україні все ще існує наука високого рівня – в нас є і хороші дослідницькі групи, і відомі популяризатори. Скажімо, Антона Сененка в публічному просторі знають як популяризатора науки і блоґера. Та лабораторія, в якій він працює, виконує серйозні дослідження (зокрема, із застосуванням тунельної мікроскопії) в галузі фізики поверхні, наноелектроніки, нанотрибології. Про якість цих робіт свідчать їх результати, відображені в публікаціях у престижних міжнародних виданнях. У нашому Інституті фізіології також займаються багатьма актуальними проблемами. Наприклад, ми намагаємося зрозуміти причини порушень у серцево-судинній системі внаслідок COVID-19, вивчаємо механізми передачі больових сигналів при різних патологіях. Нещодавно з’явилася чудова публікація
про успіхи українських зоологів в описуванні нових видів, застиглих у бірманському бурштині. Це дуже цікава палеонтологічна історія, але після довгих років роботи вчених вона привернула до себе увагу тільки тепер. І подібних досліджень в Україні немало.
Тож я радив би журналістам цікавитися не тільки і не стільки скандальним та кумедним у науці. Хоча навіть смішні й безглузді, на перший погляд, наукові результати згодом можуть стати надважливими як для самої науки, так і для практики. Уявімо, що хтось раніше вже дослідив тропічних кажанів, виявив у них невідомий коронавірус і винайшов ефективну вакцину проти спричиненого цим патогеном інфекційного захворювання. Він цілком міг би стати лауреатом Ігнобелівської (Антинобелівської) премії, і новини про цю подію вийшли б із заголовками на кшталт: «Учений вилікував нежить у крилатих деревних монстрів». А нині це врятувало б життя багатьом людям. Тобто знання ніколи не буває зайвим. І якщо вам у школі вділяють бодай мільйонну чи мільярдну його частину – беріть, не відмовляйтесь, це велика цінність».
Про корисні та небезпечні технології:
«Майбутнє, якого дехто боявся чи очікував, уже давно настало. За даними ЗМІ, 99% йогуртів на ринку США – продукти генетично модифікованих організмів, отриманих завдяки системі CRISPR-Cas: бактерії і дріжджі, що використовуються в харчовій промисловості, є результатом прецизійної селекції. Це означає, що вони мають редагований геном і, відповідно, деякі посилені властивості, важливі для виробничого процесу. До речі, таку їжу люди споживають уже давно й нічого страшного з ними не відбувається.
Занепокоєння викликає біохакінг. Попри те, що він призначений допомагати людям жити довше й щасливіше, особисто я не став би отак легковажно напихати свій організм технологіями. Адже якщо з бактеріями і дріжджами все більш-менш зрозуміло, то для людини це може бути доволі небезпечним. Науковці б’ють на сполох, бо знають, що такі розробки ще не досконалі, а потенційні побічні ефекти від їх застосування не мінімізовані. Якщо є охочі ризикувати – нехай чинять так під власну відповідальність, але запроваджувати неперевірений засіб у масове виробництво і клінічну практику наразі неприпустимо. З цим точно не слід поспішати».