Знімальна група української служби Британської радіомовної корпорації (BBC News Україна) познайомилася з біорізноманіттям української частини дельти Дунаю під час експедиції з науковими співробітниками Дунайського біосферного заповідника НАН України Максимом Яковлєвим і Олександром Гайдашем.
 |
«Дельта Дунаю – одне з найбільших водно-болотних угідь Європи. Впадаючи у Чорне море, ця річка формує комплекс унікальних умов: це і прибережні острови, на яких гніздяться чимало колоніальних птахів, і великі території, що затоплюються та перетворюються на мілководні ділянки – нерестовище для риб і земноводних, які тут розмножуються і становлять кормову базу для багатьох видів ссавців і птахів. Загалом видове різноманіття тут доволі велике, – пояснює Олександр Гайдаш. – Наявність колоній пелікана кучерявого свідчить про здоров’я водно-болотних угідь. Цей вид обирає для гніздування мозаїчні ділянки, які людина відвідує рідко. Що більша чисельність пеліканів кучерявих, то впевненіше можна стверджувати, що водно-болотні угіддя функціонують як слід». Цікаво, що пелікани ще застали добу динозаврів і досі віддалено нагадують своїх родичів-ящурів.
За словами Максима Яковлєва, більшість пеліканів кучерявих тримаються на прибережних ділянках, поблизу очерету (на очеретяних острівцях), де і гніздувати затишніше, і рибалити зручно. Тож і шукають їх науковці теж передусім там – щоб порахувати особин, визначити вік пташенят, оцінити загальний стан популяції.
У пташиній колонії не бажано перебувати довго. По-перше, це відлякує дорослих птахів від гнізд і пташенята або яйця можуть перегрітися, замерзнути, випасти через сильний вітер. Поки ж батьки у гнізді, малеча цілком захищена. Відомі навіть випадки, коли дорослі птахи гинули від граду, не наважуючись залишити кладку. По-друге, неподалік пташиних колоній завжди полюють хижаки, які помічають і запам’ятовують, де і на що люди звернули увагу. Яйця та пташенята можуть стати здобиччю, скажімо, сірих ворон.
Одне із завдань експедицій суходолом і водою, в які науковці вирушають спільно з екологами громадської організації «Rewilding Ukraine» (у межах проєкту з відновлення дельти Дунаю), – пошук місць, перспективних для встановлення штучних платформ, зручних для гніздування пеліканів. Це мають бути захищені від вітру ділянки з достатніми кормовими ресурсами та надійною охороною. Фахівці сподіваються, що результат їхньої роботи змінить на краще становище української популяції пелікана кучерявого вже до наступного обліку.
Дорогою учасникам експедиції трапилися й інші види, які населяють заповідник: кулик-довгоніг, мартин каспійський, чоботар, орлан, а також кіт лісовий (найпоширеніший в Україні представник диких котячих). Зафіксовано там і кілька видів чапель, а саме – чепура мала, квака, чапля жовта (червонокнижний вид) і навіть рідкісна у нас єгипетська чапля. Гніздяться чаплі на невисоких кущах. У товариських стосунках із кучерявими пеліканами перебувають місцеві баклани – великі чорні птахи, які теж харчуються рибою. Пелікани і баклани часто гніздують поряд, хоча колонії бакланів можуть облаштовуватися не лише на землі, а й у кронах дерев.