У другій половині жовтня 2021 року Скіфська Лісостепова експедиція Державного підприємства “Науково-дослідний центр “Охоронна археологічна служба України” (ДП «НДЦ «ОАСУ») Інституту археології (ІА) НАН України (керівник – Віталій Окатенко) завершила дослідження західної периферії ранньоскіфського кургану № 2 поблизу селища Караван. Про це повідомляється на офіційному сайті Інституту археології НАН України.
Дослідження проводилися на території Люботинської територіальної громади на Харківщині (басейн Сіверського Дінця).
У 1993 році тут в пограбованих могилах двох курганів були знайдені предмети давньосхідного імпорту – свідчення належності даних поховальних об’єктів до часів повернення скіфської аристократії на південь Східної Європи із передньоазійських походів. З цього часу вони викликали велику зацікавленість у наукових історичних колах.
У 2013 та 2016 роках археологічною експедицією під керівництвом В. Окатенка на новому рівні було досліджено обидва кургани, що дало змогу з’ясувати низку фактів щодо влаштування поховальних споруд та їх розмірів. При цьому були знайдені (особливо в кургані № 2) цікаві давні вироби поховального інвентарю (мілетська амфора, зброя, фрагменти кінської упряжі, прикраси одягу тощо), а також залишки людських кістяків, що свідчать про кількість похованих, їх стать та вік.
 Траншеї розкопочного котловану. На передньому плані - траншея № 4. Вигляд із Заходу |
Але в 2013 році дослідження усієї західної частини підкурганного простору, масштабного кургану № 2 було неможливе, оскільки тоді тут були розташовані городи місцевих жителів.
Дослідження стали можливі лише в останній час. Розкопочний котлован у 2021 році охопив площу більш ніж 360 кв.м решток західної поли кургану № 2. У результаті сучасних досліджень встановлений точний діаметр цієї поховальної пам’ятки, що становив близько 50 м. Зазначені дані дозволяють вважати, що насип кургану в скіфську добу міг сягати до 7 м заввишки.
 Робочий момент у траншеї № 3 розкопочного котловану. Вид із Півночі |
Зазначені параметри свідчать, що Другий Караванський курган не тільки був одним з найбільших курганів доби скіфської архаїки Люботинського могильника в басейні Сіверського Дінця, але й належав до найкрупніших курганів Дніпровського Лісостепового Лівобережжя.
Важливим стало відкриття і дослідження двох стародавніх горизонтальних грабіжницьких ходів, завдовжки до 15 м, що вели до центру кургану, в поховання. В одному з них знайдено різноманітні, втрачені грабіжниками, речі, в тому числі золоті бляшки, бронзові вістря стріл, залізний ніж, наконечник дротика тощо, а також людські кістки.
 Загальний вигляд зверху на розкопочний котлован західної періферії Другого Караванського кургану |
Досить цікавими (з точки зору технології виробництва) є знахідки фрагментів низки давніх виробів, точна атрибуція яких поки ще не з’ясована. Скоріш за все, це теж імпортні речі, кавказького або давньосхідного виробництва.
На західній околиці кургану також був знайдений невеликий ліпний горщик скіфського часу, можливо, повʼязаний з тризною.
Ці важливі, тривалі археологічні роботи були проведені невеликим колективом науковців і волонтерів, перш за все з Харкова (Іван Білько, Микола Фільчаков, Віктор Аксьонов, Світлана Качало, Юрій Знак), а також з Києва (Сергій Скорий, Роман Зимовець) і Полтави (Тетяна Менчинська).
 Науковці і волонтери - участники розкопок Другого Караванського кургану у 2021 р. В центрі - Віталій Окатенко. Ліворуч від нього: Микола Фільчаков, Віктор Аксьонов, Віталій Нежид, Роман Зимовець. Праворуч: Юрій Знак, Сергій Скорий, Тетяна Менчинська, Іван Білько |
Більше інформації –
на сайті Інституту археології НАН України. За інформацією Інституту археології НАН України