Перегляд повідомлення

За які наукові здобутки присуджують Нобелівську премію і чому її не дають математикам? Хто і як номінує та обирає майбутніх лауреатів? Яка роль математичної складової у дослідженнях, відзначених цьогорічною премією? Яких ресурсів та умов потребують дослідження високого рівня, здатні претендувати на найвищу наукову нагороду? В якому стані перебуває нині українська наука? Чи можуть українські вчені сподіватися на Нобелівську премію і чому? Про це в інтерв’ю програмі «Апостроф. SCIENCE» телеканалу «Апостроф TV» розповіла старший науковий співробітник відділу математичної фізики Інституту математики НАН України кандидат фізико-математичних наук Ірина Єгорченко. Нижче пропонуємо вашій увазі головні тези цієї розмови.

Ілюстрація: nobelprize.org

• «Нобелівські премії присуджують у тих галузях і за ті дослідження й видатні відкриття, котрі впливають на розвиток людства і, як я припускаю, котрі можна пояснити якнайширшому загалові (тобто тут присутній і елемент піару). Музей Нобелівської премії популяризує наукові здобутки лауреатів, зокрема готує так звані «нобелівські уроки» для школярів. Співавторам нобеліатів та іншим ученим, які працюють за відзначеними напрямами, звісно, не перепадають відсотки від грошової винагороди, однак їм теж дістається трохи слави й авторитету. Скажімо, професори Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктори хімічних наук Ігор Комаров і Олександр Григоренко є співавторами Беньяміна Ліста – цьогорічного лауреата Нобелівської премії з хімії. Щоправда, не у тих роботах, за сукупність яких присуджено премію, та все одно це гарна нагода, аби публічно рекламувати українську науку – і в Україні, й у світі».
• «Усі наукові досягнення, відзначені нобелівськими преміями 2021 року, мають значну математичну складову. Скажімо, в галузі фізики нагороду отримали кліматологічні дослідження. Кліматологія – це, по суті, фізика атмосфери, але вона широко використовує математичні моделі – системи формул, які описують певні процеси. Зміни клімату, погодні явища складно прогнозувати, оскільки атмосфера є не так званою хорошою, а хаотичною системою (але не в значенні випадковості процесів). Якщо у хороших системах для формування відносно надійного прогнозу достатньо знати початкові та крайові умови (закони, за якими все розвивається), то у хаотичних найкрихітніші зміни можуть призвести до серйозних наслідків. Вивчення хаотичних систем потребує дуже глибоких математичних знань. Саме вони дають змогу не лише прогнозувати перебіг кліматичних процесів, а й оцінювати чинники, що на них впливають. Так кліматологи дійшли висновку про вирішальність внеску людини у глобальні зміни клімату».
• «Аби мати підстави сподіватися на Нобелівську премію у віддаленій перспективі (адже наукові результати зазвичай мають пройти випробування часом, підтвердивши свій видатний характер), ученому потрібно виконувати дослідження, публікуватися, виступати на конференціях. Усі цьогорічні лауреати премії наголосили у своїх інтерв’ю на важливості фінансування, зусиль великих колективів, а також сприятливого наукового середовища, в якому зберігаються традиції і панує академічна свобода».
• «Імовірність присудження українським ученим Нобелівської премії саме в одній із наукових галузей дуже і дуже мала. Кожне з «нобелівських» досліджень останніх років потребувало більше коштів, ніж закладено в бюджеті всієї наукової сфери України (результати на кшталт того, за який 2015 року нагородили вчену-хімікиню Юю Ту з КНР (новаторське лікування малярії із застосуванням артемізиніну, отриманого з рослин, які застосовувались у китайській народній медицині), є, радше, винятком). Фахівці із природничих наук нерідко стикаються з труднощами, подаючи статті у провідні наукові журнали: недофінансованість досліджень в Україні, а отже, й брак наукового обладнання підважує переконливість представлених результатів. Переважна більшість наших можновладців послідовно висловлювали зневагу до науки, вважаючи її суто формальним атрибутом цивілізованої державності, але насправді не сприймаючи як щось серйозне й важливе. Тому науковці, які відчувають у собі потенціал досягти помітних професійних успіхів, емігрують уже в студентські роки. Звісно, про це боляче говорити, але я не можу порадити молодій людині влаштуватися працювати на таку ж зарплату, як моя, – меншу, ніж у прибиральниці в супермаркеті (а молоді вчені отримують навіть удвічі менше). Так, дехто заробляє завдяки стартапам. Але це не наука, і нобелівські премії за це не дають. А тим часом, Україна має численні наукові досягнення, які вплинули на людство не менше, ніж нобелівські дослідження. Це, скажімо, метод електроенцефалографії і «траса Кондратюка». Але є і зрозуміліші для кожного приклади: без науки не вдалося б прогодувати людство, якого на планеті постійно більшає, і захистити його від багатьох небезпечних хвороб, що забирали мільйони життів.
  …Для початку фінансування української науки слід було би збільшити вдесятеро. Хоча б. А потім – визначити пріоритетні галузі й напрями, за якими наші вчені більш-менш конкурентоздатні, й інвестувати в них».