Ukrainian
Summary:Чим могла бути «Русь після Русі?» У цьому дивному словосполученні насправді міститься низка прихованих сюжетів — не лише історичних, а й ідеологічних. Частина з них набула раптом актуальності 2014 р., коли чимало українців знову замислилися щодо витоків своєї держави і народу, стосунків з давніми сусідами. Тому для чергового тому серії «Історія без цензури» ця назва є невипадково провокативною. Для істориків та загалу віддавна дражливими є питання (і це лише частка з них): Коли закінчилася Русь і почалася Україна? Коли закінчилася Київська Русь? Чи існувала Галицько-Волинська держава? Чи була литовсько-руська доба періодом бездержавності українців? Чи була Річ Посполита «польським завоюванням»?
Чому цей том охоплює час від середини ХІ ст. до 1648 р.? І чому «Русь після Русі» починається ще «за Русі»? Тому що у початках удільної роздробленості Руської держави кореняться майбутні осередки державності України, Білорусі та Росії, частково Литви.
Summary: «Київська держава» чи «Київська Русь», вочевидь, існувала в якихось формах (як «спільний політичний простір») до умовного 1240 р., коли монголи змінили політичну систему Східної Європи. Але й останні двісті років «Київської Русі» вже були не зовсім «київськими». Хронологічно том сягає того часу, коли «Україна» почала переводити «Русь» в історичні присмерки. А це відбулося у ХVII ст. Остання частина книги — про українські землі у складі Речі Посполитої — прибере чимало стереотипів, які ще з російсько-імперських та радянських часів закладалися у свідомість, аби виправдати подальше «доленосне воззʼєднання» 1654 р. Річ Посполита не була раєм для русинів, тим більше у конфесійному та соціальному сенсах, але політична культура українського козацтва, православної шляхти та чимало традицій наших «одвічних прав та вольностей» походять саме звідти.
Reading audience:Для широкого кола читачів.
Russian
Summary:Чем могла быть «Русь после Руси?» В этом странном словосочетании в самом деле содержится ряд скрытых сюжетов — не только исторических, но и идеологических. Часть из них получила вдруг актуальность в 2014 г., когда многие украинцы снова задумались об истоках своего государства и народа, отношений с давними соседями. Поэтому для очередного тома серии «История без цензуры» это название является не случайно провокационным. Для историков и общественности были давно раздражающими вопросы (и это лишь часть из них): Когда закончилась Русь и началась Украина? Когда закончилась Киевская Русь? Существовало ли Галицко-Волынское государство? Была ли литовско-русская веха периодом отсутствия государственности украинцев? Была ли Речь Посполитая «польским завоеванием»? Почему этот том охватывает время от середины XI в. до 1648 г.?
Summary:И почему «Русь после Руси» начинается еще «при Руси»? Потому что в начале удельной раздробленности Русского государства коренятся будущие ячейки государственности Украины, Беларуси и России, частично Литвы. «Киевское государство» или «Киевская Русь», очевидно, была в каких-то формах (как «общее политическое пространство») к условному 1240 г., когда монголы изменили политическую систему Восточной Европы. Но и последние двести лет «Киевской Руси» уже были не совсем «киевскими». Хронологически том достигает того времени, когда «Украина» начала переводить «Русь» в исторические сумерки. А это произошло в ХVII в. Последняя часть книги — об украинских землях в составе Речи Посполитой — уберет немало стереотипов, которые еще с русско-имперских и советских времен закладывались в сознание, чтобы оправдать дальнейшее «судьбоносное воссоединение» 1654 г.
Summary: Речь Посполитая ни была раем для русинов, тем более в конфессиональном и социальном смыслах, но политическая культура украинского казачества, православной шляхты и немало традиций наших «исконных прав и вольностей» происходят именно оттуда.
Reading audience:Для широкого круга читателей.