Ukrainian
Summary:Проведено дослідження кінетики зонних носіїв заряду на основі квантового кінетичного рівняння, яке послідовно враховує взаємодію носіїв заряду з випадковим потенціалом розсіяння.В основу розгляду покладено два рівняння балансу, які є точними моментами кінетичного рівняння в k-просторі. При цьому нерівноважна функція розподілу носіїв моделюється фермієвською функцією з аргументом, що має зсув у просторі швидкостей. Особлива увага приділена кристалам з складною зонною структурою, коли зонні носії натуральним чином розподіляються на декілька груп. Кулонівська взаємодія між носіями з різних груп, які рухаються з різними дрейфовими швидкостями, призводить до захоплення носіїв однієї групи носіями з інших груп. Результати розрахунків кінетичних коефіцієнтів з використанням вказаної модельної функції розподілу порівнюються з аналогічними результатами, отриманими в рамках напівкласичного кінетичного рівняння Больцмана і модельного тау-наближення (останнє в принципі виключає можливість взяти до розгляду ефект захоплення). Порівняння показує, що у ряді випадків ті ж самі кінетичні (та інші) коефіцієнти, розраховані двома розглянутими тут спообами, можуть бути відмінними не тільки кількісно, але й якісно.
Russian
Summary:Проведено исследование кинетики зонных носителей заряда на основе квантового кинетического уравнения, последовательно учитывающего взаимодействие носителей зарядов со случайным рассеивающим потенциалом. В основу рассмотрения положены уравнения баланса, являющиеся точными моментами кинетического уравнения в k-пространстве. При этом неравновесная функция распределения носителей моделируется фермиевской функцией со сдвинутым в пространстве скоростей аргументом. Особое внимание уделено кристаллам со сложной зонной структурой; тогда зонные носители естественным образом разделяются на несколько групп. Кулоновское взаимодействие между носителями из разных групп, движущимися с различными дрейфовыми скоростями, приводит к увлечение носителей одной группы носителями из других групп.Результаты расчётов кинетических коэффициентов с использованием указанной модельной функции распределения, сравниваются с аналогичными результатами, полученными в рамках полуклассического кинетического уравнения Больцмана и модельного тау-приближения (последнее в принципе исключает возможность учета эффекта увлечения). Сравнение показывает, что в ряде случаев одни и те же кинетические (и другие) коэффициенты, рассчитанные двумя рассмотренными здесь способами, могут различаться не только количественно, но и качественно.