Ukrainian
Summary:У монографії на матеріалі діахронічної вертикалі сербського літературного дискурсу (друга половина ХІХ — початок ХХІ ст.) по-новому висвітлено різні в семантичному й структурному плані граматичні дієслівні та інші засоби позначення минулого часу. Тлом для дослідження лінгвальних параметрів притаманних сербському етносові уявлень про категорію часу виступає широкий контекст історико-культурних нашарувань (особливості генетичної пам’яті, національної свідомості й ідентичності сербів, «ментальні мапи»), оскільки однією з істотних особливостей граматичних засобів на позначення минулого часу є антропоцентричність.Предметом аналізу є сербські грамеми минулого часу, які становлять ядро поля темпоральності і мають найбільшу питому вагу (аналітична форма перфекта з допоміжним дієсловом, усічений перфект), а також синтетичні претеритальні форми сербського дієслова (аорист і імперфект) та різновиди плюсквамперфектів, які внаслідок реструктуризації претеритальної дієслівної системи демонструють виразну тенденцію до звуження вжитку. У полі зору перебувають і елементи транспозитивної мережі сегмента минулого часу, яким найбільше притаманна здатність до відходу від генетичної семантики, двовидові дієслова тощо. На маргінесах цього сегмента перебувають недієслівні засоби, функція яких полягає насамперед у доповненні й уточненні семантики «ядерних» складників (прислівники, іменники, числівники, прикметники, сполучники з часовим значенням тощо).Типологія художніх прийомів і стилістичних фігур уможливила встановлення співвідношення між канонічними прийомами (художніми константами) використання сербських дієслівних форм минулого часу і репертуаром їхньої неповторної своєрідності в сербському художньому дискурсі різних епох. Додатковим плідним шляхом відтворення внутрішньої форми сербських дієслівних форм минулого часу виявилося дослідження їхнього відображення в художньому перекладі східнослов’янськими мовами.
Reading audience:Монографія може зацікавити науковців, викладачів, перекладачів художніх творів, студентів різних філологічних спеціальностей.
English
Summary:The monograph, based on material referring to the Serbian literary discourse vertical (from the second half of the 19th to the beginning of the 20th century), highlights in a new way semantically and structurally different verb and other grammatical means of past time designation. The study background of language settings inherent in the Serbian ethnic ideas about the time category is a wide context of historical and cultural layering (peculiarities of genetic memory, Serbian national consciousness and identity, «mental maps»), so long as anthropocentricity is one of the essential features of grammatical means of past time designation.
Reading audience:This work may be of interest to scientists, lecturers, translators of literary works, students of various philological specialties.