«Українська біографіка ХХІ століття: мозаїка контекстів і форм» – це колективне дослідження науковців Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського, присвячене розвиткові біографічних студій в Україні у період незалежності.
Модератор заходу Ігор Стамбол відзначив, що тема постатей, їх сприйняття, джерельної бази лишається такою ж актуальною, як і на попередніх етапах державотворення. З цим погодився директор Інституту біографічних досліджень (ІБД) Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського член-кореспондент НАН України Володимир Попик. Він підкреслив, що біографіка завжди була дуже важливим спрямуванням української гуманітаристики, а сьогодні в умовах війни набуває особливого значення для патріотичного згуртування людей, збереження традицій та гуманістичного духу українського світу: «Біографію окремої людини іноді дуже важко вписати в канони нашого розуміння історії, бо людина не завжди пливе за течією. Іноді – проти неї. Людське життя, його сприйняття і людські дії складні і суперечливі. Вони не складаються у звичайну схему».
 |
За його словами, наукове співтовариство гостро відчуває необхідність теоретичних розробок. Про це свідчить кількість наукових конференцій, присвячених цій темі. У 2022–2023 роках вони збиралися щонайменше 15 разів. Останні десятиліття продемонстрували, що поле біографічних репрезентацій урізноманітнюється і завдяки постатям представників світової інтелектуальної еліти, пов’язаних з історією України.
Провідна наукова співробітниця ІБД Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського докторка історичних наук Лариса Буряк також зауважила: «Поліфонія біографічного простору наразі має вектор суспільного запиту на сучасного героя. Оскільки це було ще у довоєнних вимірах, я намагалася довести, що такими сучасними героями для українського суспільства на тому етапі були передусім інтелектуали, біографії яких опинилися в центрі уваги соціальних комунікацій».
Розділ монографії, присвячений жанрові мемуарів, представила завідувачка відділу теорії та методики біобібліографії ІБД Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського кандидатка історичних наук Надія Любовець. Учена зазначила: «В розвитку української мемуарної традиції є приклади як позитивного використання мемуарів для того, щоб впроваджувати національно орієнтовані смисли задля досягнення національної незалежності, утвердження ідей свободи, так і негативний досвід, коли мемуари використовували як інструмент для створення підвалин тоталітарної системи. Це робилось настільки системно і професійно, що за часів Радянського Союзу вдалось сформувати феномен радянської людини, з наслідками якої ми досі боремося і не подолали їх».
 |
Інша учасниця презентації, старша наукова співробітниця ІБД Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського кандидатка історичних наук Наталя Марченко зізналася, що в неї було найширше поле для роботи, тому що дискурс дитячої науково-дитячої книги раніше не існував в Україні. Науковиця зауважила, що дитяча біографіка передусім цікава проблемою пантеону: «За добу незалежності з’явилась велика кількість нових імен. Дитяча література не може все відразу прийняти. Мимоволі виникає своєрідне сито, в яке потрапляє той, хто найцікавіший і найяскравіший. Тому автори, готуючи які-небудь збірки або тематичні енциклопедії для дітей, обирають найбільш показовий і цікавий матеріал».
 |
Про особливості жанру художньої біографії розказала провідна наукова співробітниця ІБД Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського докторка філологічних наук Галина Александрова: «Особливо цікавить читача біографія письменника, написана іншим письменником. В цьому плані найбільш продуктивно працює Степан Процюк, який починав як поет і учасник славнозвісного у дев’яності роки угрупування «Нова дегенерація». Як літературознавець він дуже добре знає біографії письменників».
Розділ, присвячений українській музичній біографіці ХХІ століття, представила старша наукова співробітниця ІБД Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського кандидатка історичних наук Олена Бугаєва. У своєму виступі вона зазначила, що цю тему було представлено в аспекті двох ключових наративів – як явище духовної культури і водночас як об’єкт гуманітарних студій. «Музично-біографічне знання в наш час заявило про себе як яскравий філософський, мистецький, літературний феномен, що органічно вписує біографічні сторінки української музичної культури в контекст світового культурного надбання», – підсумувала Олена Бугаєва.
Докладніша інформація За інформацією Українського кризового медіа-центру