14 лютого 2017 року у Львові відбулася урочиста академія, присвячена 25-й річниці діяльності Інституту народознавства НАН України.
Інститут народознавства НАН України – провідний осередок етнологічних, мистецтвознавчих, фольклористичних та музеєзнавчих досліджень у західноукраїнському регіоні, що у лютому 1992 року отримав статус окремої академічної установи.
Свій родовід Інститут народознавства НАН України веде від Музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові, заснованого ще у 1895 році за безпосередньої участі відомих діячів української культури і науки, серед яких були І.Франко, В.Гнатюк, Ф.Колесса, О.Роздольський, Ф.Вовк, В.Шухевич. До діяльності Музею було залучено широке коло тогочасних українських вчених, зокрема М.Біляшівського, Д.Щербаківського, К.Щироцького, Я.Пастернака, художника І.Труша та інших. Розвиткові Музею активно сприяли Леся Українка, К.Квітка, О.Сластіон, М.Зубрицький, Г.Заклинський, Л.Гарматій.
Після отримання Україною незалежності в цій установі було започатковано новий комплексний підхід до наукового осмислення реалій і явищ традиційної культури, професійного і народного мистецтва, українського фольклору та музеєзнавства. Розпочалася робота над багатотомною фундаментальною працею «Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат», яка має важливе загальнонаціональне значення. У цей період зроблено важливий крок у розвитку української етнологічної науки до її зміцнення та формування широкої перспективи на майбутнє з залученням до її структури необхідних знань з археології, антропології, культурології та інших галузей, що забезпечуватиме комплексне вирішення назрілих народознавчих проблем.
Інститут став розробником «Концепції вивчення українського народознавства в сучасній національній школі» та «Програми з народознавства для середньої загальноосвітньої школи України» разом з усією дидактичною базою: підручниками, енциклопедіями, методичними матеріалами тощо. Були підготовлені та вийшли у світ посібники «Українське народознавство», які активно використовувались педагогами України.
Згідно з договором з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС (1994 р.) розпочалась багаторічна робота над комплексними історико-етнографічними дослідженнями та фіксацією матеріальної і духовної культури радіоактивно забруднених зон українського Полісся (кер. – директор Інституту народознавства України академік НАН України С.П.Павлюк). Упродовж 1994-2003 рр. обстежено більше 300 сіл 10-30-кілометрової радіоактивно забрудненої зони, зібрано більше 10 000 експонатів, записано понад 200 годин відеофільмів та 20 000 світлин, написано 63 томи польових матеріалів, на основі яких видано три томи наукових праць та вперше в Україні створено «Автоматизовану систему опису та класифікації об’єктів етнічної спадщини Полісся». Зібраний матеріал став основою для публікації збірників, монографій, наукових праць, присвячених реконструкції етнографічної традиційності радіоактивно забруднених зон Полісся – регіону, що є серцевиною східнослов’янського світу.
Сьогодні Інститут народознавства НАН України зорієнтований на виявлення і теоретичне осмислення сучасних змін соціокультурної динаміки, зокрема міжетнічної комунікації, урбанізації, глобалізації, проблем трудової міграції та ін., всебічне вивчення яких є відповіддю на важливі запити щодо самої України як національної спільноти і її майбутнього в новітній конфігурації Європи.
Під час урочистої академії з нагоди річниці, а також за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток народознавства працівникам та керівному складу Інституту народознавства НАН України вручили почесні подяки та грамоти голови Львівської обласної державної адміністрації.