Ще 50 років тому теза про можливе існування екзопланет – планет поза межами Сонячної системи – була лише припущенням. Упродовж останньої чверті століття в цьому напрямі досліджень стався справжній прорив: новітнє наукове обладнання дало змогу людству зазирнути у віддалені куточки космосу та знайти там інші планети, що обертаються навколо своїх зір. Таких об’єктів нині зафіксовано кілька тисяч, і пошуки тривають далі. 22 лютого 2017 року фахівці американського Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) заявили про виявлення одразу семи нових екзопланет. Про те, чому й наскільки важливе це відкриття та які перспективи і цілі подальших наукових пошуків у цій галузі, розповів в ефірі програми «Деталі» інформаційної служби «Радіо Свобода» вчений – популяризатор астрономії, засновник і редактор науково-популярного журналу «Наше небо. Observer», автор підручників з астрономії для школярів, завідувач лабораторії методологічного та інформаційного забезпечення освіти і науки (астрономічної) Науково-навчального центру Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) НАН України та Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Крячко.
За словами гостя студії, відкриття, анонсоване NASA, є ретельно перевіреним, науково підтвердженим і справді дуже важливим, хоч і не сенсаційним, як це могла сприйняти громадськість. Річ у тім, що першу екзопланету було відкрито ще 1995 року. На даний час ученим відомо про значну кількість таких об’єктів, на яких згодом можуть бути виявлені умови, що характеризують їх як потенційно придатних до зародження й існування життя.
Проте особливість останнього відкриття полягає в тому, що було виявлено одразу сім езкопланет, три з яких, на думку науковців, є досить подібними до Землі – і не лише за розмірами. Всі ці небесні тіла обертаються навколо своєї зорі – ультрахолодного червоного карлика TRAPPIST 1 – у так званій зоні життя, тобто не занадто близько до неї й не занадто далеко, отримуючи приблизно стільки ж світла й тепла, скільки наша планета отримує від Сонця. До речі, червоні карлики на кшталт TRAPPIST 1 становлять абсолютну більшість зір як у Всесвіті загалом, так і в нашій галактиці Чумацький Шлях, зокрема, – підкреслив І. Крячко. Хоча якщо нічне небо спостерігати із Землі неозброєним оком – їх не помітно – через відносну тьмяність. Адже людина може бачити світло лише найбільших і найяскравіших зір. Маса зорі TRAPPIST 1 не перевищує 10% маси Сонця, а за розмірами вона близька до планети – гіганта Сонячної системи – Юпітера. Але навіть попри це навколо неї все ж кружляють планети.
Як зазначив учений, самого факту виявлення цих екзопланет недостатньо. У 2018 році NASA планує запустити на орбіту Землі новий найсучасніший космічний телескоп імені Джеймса Вебба (він замінить космічний телескоп «Габбл»), який, серед іншого, продовжить як пошук нових екзопланет, так і вивчення вже відомих, зокрема їхніх атмосфер. Оскільки саме наявність атмосфери певного складу, а також відповідного температурного режиму (або ж середньої температури, що створює сприятливі умови для існування білкових тіл) і – насамперед – води (у всіх трьох її можливих станах – рідкому, твердому й газоподібному) є невід’ємними умовами для зародження й розвитку різних форм життя (від найпримітивніших до найвисокоорганізованіших), принаймні тих, які людство може спостерігати на Землі.
Що ж стосується пошуку потенційних високорозвинених позаземних цивілізацій, то на радіосигнали, надіслані землянами, наразі не отримано жодної відповіді. Хоча, як зауважив І. Крячко, навіть цілеспрямовано не надсилаючи інформаційних повідомлень у космос, наша планета все одно особливим чином сигналізує про себе, засвідчуючи власне існування, тому що працюють численні орбітальні апарати, за допомогою яких здійснюється зв’язок між різними суб’єктами на її поверхні (йдеться, зокрема, про теле-, радіо- і телефонний зв’язок, функціонування різноманітних систем навігації та прогнозування погоди тощо).
Підбиваючи підсумки розмови, І. Крячко наголосив: «… ми можемо говорити про Марс та екзопланети і збиратися в подорож туди, але це відбудеться нескоро. І, безумовно, Земля залишиться для нас домівкою ще на багато років. Тому ми маємо її берегти».