Новини астрономії та досліджень космосу зазвичай мають значний і тривалий інформаційний резонанс у багатьох країнах світу. Останні події прокоментував у ефірі чергового випуску науково-популярної програми «Точка опори» радіостанції «Українське радіо «Культура»» відомий український астроном і популяризатор астрономії, завідувач лабораторії методологічного та інформаційного забезпечення освіти і науки (астрономічної) Науково-навчального центру Головної астрономічної обсерваторії НАН України та Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Крячко.
Астрономія є передовим рубежем природознавства, – стверджує вчений, – оскільки, вивчаючи космічний простір та об’єкти в ньому, створює підґрунтя для розвитку низки інших традиційних наукових напрямів (зокрема фізики, хімії, біології) та нових міждисциплінарних досліджень. Астрономи у своїй роботі також користуються досягненнями багатьох галузей, наприклад, матеріалознавства й базованого на ньому приладобудування (йдеться насамперед про надпотужні сучасні телескопи, космічні апарати тощо), а також інформаційних технологій, у тому числі суперкомп’ютерів, що дають змогу здійснювати потрібні обчислення високого рівня складності.
Прикладами успішної міждисциплінарної співпраці можуть слугувати космічні місії, тобто польоти до різних небесних об’єктів із метою отримання нових наукових даних про них і освоєння космічного простору загалом. У межах однієї з таких місії у 2022 році заплановано запустити космічний апарат, який в подальшому буде виведено на орбіту астероїда Психея – не надто великого об’єкта (діаметр близько 250 км), розташованого в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером на відстані трьох астрономічних одиниць від нашої планети (тобто відстань від Землі до Психеї втричі більша, ніж відстань від Землі до Сонця, яка становить 150 млн. км). Психея цікава тим, що є нетиповою за своїм хімічним складом: якщо переважна більшість астероїдів камені, то вона хімічно досить «чистий» об’єкт, оскільки містить лише залізо та нікель. Організатор місії до Психеї – американське Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) нещодавно заявило про те, що апарат стартуватиме у космічний простір на рік раніше, ніж передбачалося (оскільки це дасть змогу «прискорити реалізацію поставлених завдань і скоротити фінансові витрати»), і проходитиме за іншою траєкторією, тому швидше дістанеться до пункту призначення. Наразі цей експеримент не принесе жодних практичних вигод, однак, на думку І. Крячка, він є першим кроком у напрямі активного освоєння й використання космічних ресурсів для потреб землян. Адже астероїди є великим джерелом різних хімічних елементів, а Місяць і Марс теж містять чимало потенційно корисних речовин. Отже, наступні місії, очевидно, відбиратимуть зразки з досліджуваних об’єктів і доправлятимуть їх на Землю. Згадана місія матиме на меті, серед іншого, допомогти вченим просунутися у з’ясуванні причин виникнення Психеї. Нині деякі фахівці схиляються до думки, що вона могла бути своєрідною «заготовкою», що так і не розвинулася до рівня планети. До речі, частина науковців припускають, що Земля та, ймовірно, Марс мають металеві ядра, оточені рідиною. За рахунок цього якраз і може існувати планетне магнітне поле.
Як стверджує І. Крячко, у складі космічного апарата, який зараз перебуває на орбіті Марса й вивчає його, функціонує прилад, сконструйований у Головній астрономічній обсерваторії НАН України. Його призначення – з’ясувати походження (біологічне чи небіологічне) метану на червоній планеті. Українські вчені запевняють, що за допомогою їхньої розробки вдасться нарешті отримати відповідь на це запитання.
На літо 2018 року запланований старт іще однієї космічної місії «Solar Probe Plus», яка вперше в історії попрямує в бік Сонця. Виконання цієї місії буде покладено на апарат, що отримав назву сонячного зонду Паркера (Юджин Паркер – американський астроном і геофізик, автор терміну «сонячний вітер»). І. Крячко підкреслив, що від Сонця залежать усі процеси, які відбуваються в нашій планетній системі, зокрема й життя на Землі (такі чинники впливу називають космічною погодою). Проте наявних нині відомостей, які стосуються його еволюції, замало. Нова інформація про це світило є надзвичайно важливою для астрономів. І місія, що має розпочатися наступного року, дає підстави сподіватися на її отримання. Як поінформував учений, зонд рухатиметься дуже складною траєкторією, кілька разів огинаючи Венеру (з використанням гравітаційного маневру), і тільки через 6 років зможе дістатися пункту призначення, а потім іще впродовж кількох років обертатиметься на орбіті зорі в її атмосфері (зовнішній короні) на відстані 6 млн. км від її поверхні (хоча у даному випадку слово «поверхня» вживається досить умовно, адже твердої поверхні, як, наприклад, у планет, Сонце не має), тобто перебуватиме значно ближче до світила, ніж Меркурій. Температурні показники в цій точці коливаються у проміжку від 1200 до 1300оС. Тому апарат обладнано спеціальним захисним екраном, завдяки якому цій, по суті, комплексній астрофізичній лабораторії вдаватиметься не тільки робити знімки Сонця, а й вимірювати його магнітне поле, в тому числі потік частинок сонячного вітру. Крім того, дослідники сподіваються, що апарат допоможе з’ясувати, чому температура в сонячній короні, яка простягається у міжпланетний простір, а її частинки навіть досягають поверхні Землі, така висока – до кількох мільйонів градусів за Цельсієм.
І. Крячко також прокоментував місію зонду «Cassini», яка вже добігає кінця: у вересні поточного року зонд спрямують до поверхні Сатурна, навколо якого він обертався та при наближенні до якого, врешті-решт, згорить. Учений пояснив, що саме такий варіант загибелі цього космічного апарату конструктори вважали найбільш прийнятним: по-перше, вивести його за межі Сонячної системи надзвичайно проблематично й витратно, тому що в таких приладах цінується кожен грам корисного навантаження, а подорож на довші відстані потребувала б суттєвого збільшення маси об’єкта, що могло б призвести до втрати ефективності його роботи; по-друге, наразі точно відомо, що великі газові планети (Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун) не придатні для життя, але щодо їхніх супутників, навпаки, такої певності немає. «Викинути «Cassini» на планету [Сатурн] вирішили для того, щоб не забруднювати її супутники, щоб те, що прилетіло разом із апаратом із Землі [маються на увазі біологічні об’єкти], разом із ним і було знищено», – говорить І. Крячко.
Зробити внесок у дослідження космічного простору покликана й нова повноцінна орбітальна станція «Тяньгун-2», яку облаштовує Китай і до якої вперше цією країною запущено вантажний космічний корабель «Тяньчжоу-1». Ідеться про відпрацювання всього технологічного ланцюжка – від автоматичного стикування корабля зі станцією до здійснення заправки станції. Як стверджує І. Крячко, «Тяньгун-2» може стати додатковим майданчиком, котрий, як і Міжнародна космічна станція (МКС), з часом теж отримає статусу міжнародного. Особливого значення це набуває у зв’язку з невизначеністю подальшої долі МКС, яка працюватиме щонайдовше до 2025 року, а потім може бути передана приватним особам, які й підтримуватимуть фінансово її функціонування. Проте станція є лише одним із багатьох елементів масштабної китайської космічної програми, в межах якої, наприклад, вже сконструйовано найбільший у світі радіотелескоп із нерухомим дзеркалом діаметром 500 м. Цей прилад покликаний посприяти інтеграції країни у світовий дослідницький простір, і китайські вчені вже активно запрошують зарубіжних колег долучитися до робіт, у яких його використовуватимуть.
Відповідаючи на запитання радіослухачів, І. Крячко пояснив, чому Плутонові надали статусу карликової планети й виключили з переліку великих планет Сонячної системи. Річ у технологічній незручності: якби далі за Плутоном виявилися подібні до нього об’єкти (а ця ймовірність є досить високою), то їх так само довелося б долучати до загального переліку планет. Скільки таких об’єктів кружляють на віддалених околицях Сонячної системи, наразі ще не відомо. Тому 2004 року Міжнародний астрономічний союз (найбільша астрономічна організація, що об’єднує дослідників із різних країн світу; а загалом астрономів у світі нині налічується близько 10 тис. осіб) позбавив Плутона статусу планети, виокремивши його та співставні з ним об’єкти в сімейство карликових планет. Важливо, що за результатами того ж астрономічного зібрання було нарешті чітко сформульовано загальноприйняте тепер визначення терміну «планета».
Гість радіостудії також поділився своїми міркуваннями щодо питань, які наразі не вкладаються у наукову картину світу, але, без сумніву, потребують пояснення. До них належать, зокрема, астрономічні (або атмосферні) явища, інша назва яких – невпізнані літальні об’єкти (НЛО). Вчені вважають, що вони цілком можуть бути пов’язані з діяльністю людини в атмосфері планети, а не присутністю позаземних цивілізацій, як про це часто безпідставно говорять, не спираючись на наукові факти.
Інша цікава, але поки не доведена гіпотеза стосується потенційної множинності всесвітів (гіпотеза про мультиверсум). Вона виникла як спроба відповісти на запитання про те, чому у Всесвіті встановилися саме такі закони фізики, які зараз діють. Адже якщо відкинути ідею про штучне створення цієї системи, то можна припустити, що вона виникла в результаті випадкового збігу обставин, конфігурація яких стала лише однією з незліченної кількості варіантів для цілої вибірки різних всесвітів. У такому разі спрацьовує теорія ймовірності та статистика. І якщо інші всесвіти справді існують, то закони фізики, які в них діють, можуть бути відмінними від тих, що властиві для нашого Всесвіту. Причому інші всесвіти можуть бути організовані простіше від нашого й, наприклад, не містити планет, біологічних об’єктів та інших складних структур.
Більше дізнавайтеся з випуску передачі «Точка опори», повний аудіозапис якого доступний за посиланням: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1680396.