13 жовтня 2017 року Інтернет-журнал соціальної критики «Commons» («Спільне») опублікував статтю вченого секретаря Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України кандидата історичних наук Сергія Жабіна й докторанта цього ж інституту кандидата економічних наук Олени Казьміної, присвячену станові академічної наукової молоді та проблемі поповнення НАН України молодими науковими кадрами.
У 2015–2016 рр. було опитано близько 10% молодих учених Академії шляхом розповсюдження серед них електронних анкет для анонімних респондентів. Автори цього дослідження мали на меті визначити основні проблеми, з якими стикається наукова молодь НАН України, її загальний стан і подальші кар’єрні плани.
«… в ідеалі всі аспіранти та молоді вчені повинні залишатися працювати в НАН України, щоб навіть зберегти академію як організацію», – пишуть С. Жабін і О. Казьміна. Проте на заваді цьому стають насамперед низький рівень соціально-економічного забезпечення молодих учених (а це, в свою чергу, змушує їх або ж шукати джерела додаткового прибутку, або взагалі полишати академічну науку) та незадовільне матеріально-технічне забезпечення досліджень (і, як наслідок, неможливість повноцінної професійної самореалізації).
В ході опитування також неодноразово відзначалися недостатньо тісні зв’язки науки з виробництвом. Автори, зокрема, наголошують: «… в Україні більш-менш були збережені академічна наука та вища освіта, проте країна за останні десятки років зазнала деіндустріалізації, а без високотехнологічних виробництв тріада «освіта – наука – промисловість» працює з великими труднощами. Серед викладачів ВНЗ та вчених зменшується кількість людей з практичним досвідом передового виробництва. Авторам прикладних досліджень складно впроваджувати свої розробки, і в «кращому» випадку вони «експортують» технології. Молоді вчені, спеціалісти, випускники університетів не можуть знайти робоче місце за фахом, або воно їх мало задовольняє».
У межах дослідження аналізувалися й участь молоді НАН України в міжнародному науковому та науково-технічному співробітництві, міжнародних наукових заходах, конкурсах з отримання іноземних грантів, рівень академічної мобільності молодих учених. «Ми вважаємо, що для науково-освітньої сфери України необхідна цілеспрямована стратегія академічної мобільності для молодих учених та викладачів ВНЗ, яка б перетворила наукову еміграцію на наукову мобільність», – вважають С. Жабін і О. Казьміна.
Проаналізувавши вже наведені й інші показники, що характеризують стан наукової молоді НАН України, автори дійшли висновку про його незадовільність. На їхню думку, еміграцію молодих учених або їхній відтік в інші сфери діяльності (в першу чергу, в приватний сектор) можуть спинити лише термінові заходи на державному рівні – для забезпечення престижності наукової діяльності та поліпшення соціального захисту науковців. «…враховуючи неможливість достатнього фінансування науки та освіти в найближчі роки та деіндустріалізацію, виокремлені нами проблеми можливо лише частково компенсувати зниженням юридичних бар’єрів (перш за все, на імпорт наукового обладнання), державною програмою пільгового житла, введенням посади гранто-консультанта в установах та допомогою меценатів у формуванні вітчизняної грантової системи», – підсумовують автори статті.
З публікацією можна ознайомитися за посиланням:
http://commons.com.ua/ru/molodi-naukovci-ukrayini/