18 квітня 2018 року під головуванням президента Національної академії наук України академіка Бориса Патона відбулося чергове засідання Президії НАН України.
У межах зібрання віце-президент НАН України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академік Сергій Пирожков представив Національну доповідь «Україна: шлях до консолідації», у підготовці якої взяли участь Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Інститут соціології НАН України, а також фахівці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди, Інституту історії України, Інституту всесвітньої історії, Інституту української мови НАН України. Доповідь є інтегрованим результатом наукових досліджень, виконаних у межах дослідних проектів установ Академії у галузі соціогуманітарних наук у 2017 році.
У цій доповіді на основі сучасних теоретичних концепцій та аналізу політичних практик комплексно проаналізовано проблемні питання консолідації українського суспільства у ситуації внутрішньої соціально-економічної кризи та зовнішньополітичних викликів і загроз, оцінено стан національної згуртованості, розкрито причини та фактори конфронтаційних явищ у суспільних відносинах, обґрунтовано модель національної єдності та стратегію її досягнення.
Стрижнева ідея колективної праці науковців НАН України полягає у тому, що успішний рух до моделі національної єдності можливий лише завдяки налаштуванню на діалог. На цій основі розвивається атмосфера довіри, яка перетворюється на консенсус і партнерство, що передбачають вирішення суперечностей на платформі зближення цінностей і органічного суспільного єднання.
Основними структурними елементами моделі суспільної консолідації є ті, в яких найповніше зосереджені спільні цінності та інтереси населення країни. Це насамперед соціально-економічна сфера, де консолідація відбувається на ґрунті прагнення вищої якості матеріального життя. Не меншу роль у функціонуванні моделі має відігравати узгодження соціальних протиріч через партнерський спосіб їх розв’язання, а також спільність уявлень про геополітичне майбутнє. Країна має бути об’єднана спільним суспільно-політичним устроєм на основі демократизму у всіх його проявах.
Спільними демократичними принципами мають стати підпорядкування системи влади національним інтересам, взаємодія держави і громадянського суспільства, налагодження дієвої комунікації між владою і громадянами, забезпечення народовладдя, здійснення політики підвищення добробуту населення, децентралізація і розвиток місцевого самоврядування, забезпечення прав людини і громадянина, розвиток демократичної правової свідомості і правової культури громадян.
Стратегія досягнення суспільної консолідації має полягати у концентрації зусиль на тих рішеннях і діях, якими може бути забезпечено утвердження спільної ціннісної системи, соціальної і правової справедливості, доступу громадян до управління суспільними справами, піднесення політичної культури, розвиток високотехнологічної, соціально та екологічно спрямованої економіки. Реалізація стратегії суспільної консолідації потребує узгодженої взаємодії органів державної влади, громадських організацій, наукової та освітньої сфер.
Повнотекстовий електронний варіант Національної доповіді «Україна: шлях до консолідації суспільства» згодом буде оприлюднено на веб-сайтах НАН України, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського й Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Із доповіддю «Стратегії сучасних лінгвістичних досліджень і завдання академічної лінгвоукраїністики» виступив директор Інституту української мови НАН України доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко. За його словами, в останні десятиліття мовна ситуація в державі, роль української мови в житті суспільства зазнали суттєвих змін. Визначальною особливістю сучасного академічного дослідження української мови є поєднання досягнень традиційного пізнання мови як складної структури в історичному розвиткові та просторовій багатоманітності з глибоким осмисленням її з позицій особливої державотворчої функції сьогодні та в тривалій перспективі, важливого чинника побудови України як держави з пізнаваним і неповторним профілем у сучасній глобалізованій цивілізації, фактора інтеграції українського соціуму, безконфліктного буття держави. Осмислення мови не лише як засобу щоденної комунікації, формування й передавання інформації, а й збереження етнічної / національної ідентичності й історичної пам’яті, потужного інструмента маніпулятивного впливу на масову свідомість, зумовило актуалізацію досліджень соціальної прагматики мови, стану мовної суспільної комунікації та шляхів удосконалення її якості.
Діяльності мовознавців НАН України притаманний висхідний динамізм щодо вчасного завершення й опублікування важливих теоретичних праць, словників, довідників, пам’яток писемності, діалектологічних атласів, створення за низкою напрямків спеціальних емпіричних баз даних, розвитку нових методів і дослідницьких процедур із широким застосуванням сучасних комп’ютерних технологій; дедалі більше важливих фундаментальних і прикладних праць лінгвістів стають доступними широким колам користувачів через мережу Інтернет. Зросла вага досліджень мовознавців у політичній, освітній і культурній сферах, формуванні правового поля та системи ціннісних координат мовокористування.
Результатом поглибленого вивчення української мови стала підготовка й публікація фундаментальних лінгвістичних праць фахівцями Інституту української мови НАН України. Зокрема, видано праці про формування та сучасний стан української літературної мови, які створили теоретичну основу для розширення функціонування української мови як державної, в яких з’ясовано сучасні соціокультурні передумови функціонування української та інших мов в Україні, запропоновано моделі подолання наслідків трансформацій у сфері мовного будівництва минулих десятиліть. На розширеній емпіричній базі значно поглиблено вивчення ґенези української мови, її змін у часі. Уперше здійснено системне історико-етимологічне дослідження ономастикону України як теоретичної бази нового прочитання етнічної та мовної історії українців. На підставі лінгвістичного картографування запропоновано нову інтерпретацію українсько-іншослов’янських міжмовних зв’язків, насамперед у межах міжнародного проекту «Загальнослов’янський лінгвістичний атлас». Фундаментальні дослідження в галузі української мови створили передумови розширення впливу на лінгводидактику вищої й середньої школи.
Важливим чинником розвитку академічної лінгвоукраїністики залишається широка міжнародна співпраця з мовознавчими науковими центрами усіх слов’янських та низки позаслов’янських країн (ФРН, Румунія, США, Канада, Японія), участь у спільних фундаментальних і прикладних проектах, зокрема під егідою Міжнародного комітету славістів. Водночас розширюється співпраця з науковцями університетів, взаємодія з державними установами, творчими спілками України задля формування ефективних моделей трансформації сучасного мовного життя соціуму.
При цьому зрослі обсяги й ускладнення завдань дослідження української мови, зокрема обґрунтування шляхів і форм удержавлення української мови, досягнення безконфліктного мовного буття соціуму потребують дальшого розвитку й поглиблення академічного студіювання мови.
Учасники засідання також мали нагоду ознайомитися з експозицією, в межах якої було представлено наукові видання вчених Інституту української мови НАН України.
Президент Національного центру «Мала академія наук України» НАН України та МОН України (МАН), директор Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України академік Станіслав Довгий поінформував присутніх про те, що 19 квітня 2018 року відбудеться ІІІ етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН, і запросив колег узяти участь у цій події.
Учасники зібрання обговорили також низку поточних питань.
Із додатковою інформацією про засідання можна буде ознайомитися в прес-релізі з розділу «Засідання Президії НАН України» веб-сайту НАН України.
За інформацією Секції суспільних наук НАН України і
Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України
Фото: Прес-служба НАН України