Які цілі ставить перед собою феміністський рух і чому зміна суспільної ролі жінки має бути вигідною Українській державі, в інтерв’ю журналові «Країна» (№22 (425), 7 червня 2018 року) розповіла вчена – історик та антрополог, старший науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, докторант цієї академічної наукової установи кандидат історичних наук Оксана Кісь.
«Фемінізм – це в першу чергу розмова про інтереси і права жінок. Ідея полягає в можливості будь-якої людини незалежно від її статі робити власний життєвий вибір і вирішувати, чому присвятити життя, як і в чому себе реалізувати», – пояснює дослідниця. За її словами, обстоюючи збереження так званих «традиційних цінностей», відповідно до яких жінка має виконувати роль «берегині», а чоловік – «годувальника», сучасні українці, по суті, не розуміють, якими явищами супроводжувалися ґендерні практики попередніх століть: «Нам не треба хапатися за традиційні сімейні цінності. Ми думаємо, що «традиція» – це щось неодмінно правильне, майже святе. Але насправді в традиційній українській сім'ї було багато насильства над дітьми і жінками. Шлюб часто укладався не через взаємні романтичні почуття, а через господарські та економічні інтереси батьків. Понад 95% жінок наприкінці ХІХ ст. були неписьменними! Чи такі «традиції» нас нині влаштовують? Не думаю. Деякі традиції варто залишити у минулому. Натомість варто думати і зважувати, яка модель сімейних стосунків є ефективнішою економічно та психологічно. <…> Україна була і залишається патріархальною. Ідеї, що українські культура і менталітет – матріархальні у своїй основі, про рівноправне становище у сім’ї та особливі права в ній жінок, сформувалися і були популярні на межі XIX–ХХ століть. Українцям хотілося бачити свою націю як особливу. <…> В Україні порівняно з іншими слов’янськими народами жінки справді мали дещо більше прав. Але це не означає, що вони були рівні з чоловіками. <…> Але часи змінилися. Чоловіки вже не орють ниву, а жінки не мусять шити сорочки і народжувати дітей скільки Бог дасть. Тому говорити про ролі берегині та годувальника — несерйозно і навіть шкідливо. Деякі жінки здатні побудувати професійну кар’єру й добре заробляти, фактично бути годувальницями. А чоловіки цілком здатні виконувати господарські функції. Пральки, мультиварки, кавоварки дозволяють зробити домашню роботу унісекс. <…> …патріархальна система – це палка з двома кінцями. З одного боку, вона заганяє жінок на обслуговуючі ролі. А з іншого – вимагає від чоловіка бути годувальником, успішним кар’єрно, суперменом фізично – це так само тиск. Далеко не всі готові і здатні відповідати таким очікуванням. Припускаю, частина чоловіків радо виконувала б домашні обов’язки і дбала про дітей. Окрім вагітності, пологів і лактації, мужчина здатен виконувати будь-які родинні функції».
«Так, чимало жінок хочуть бути Барбі, леді. Чоловіки – джентльменами, суперменами. Але ми не народжуємося з таким баченням. Воно формується у процесі виховання, – стверджує О. Кісь. – Якщо дівчаткам, крім ляльок-барбі і казок про принцес, не пропонують інших зразків для наслідування, – вони виростають з уявленням, що бути жінкою означає бути принцесою і чекати омріяного (і найчастіше нереального) принца на білому коні. Cуспільство було б здоровішим, якби змалку хлопчикам і дівчаткам пропонували ширший спектр моделей чоловічості та жіночності. <…> Треба, щоб відбувся перерозподіл обов’язків на родинному рівні. Аби і чоловік, і дружина відчували спільну відповідальність за побутовий комфорт і за добробут своїх нащадків. Тоді обоє у подружжі матимуть рівні шанси розвиватися і реалізуватися з користю для усього суспільства».
Більше дізнавайтеся з повного тексту інтерв’ю: https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_ukrayina-nehtuye-intelektualnimi-tvorchimi-liderskimi-resursami-polovini-naselennya/840660.