14 листопада 1918 року Гетьман України Павло Скоропадський затвердив ухвалений Радою Міністрів Закон Української держави про заснування Української Академії Наук (УАН) у м. Києві. Заснування Академії стало закономірним результатом патріотичної діяльності кількох поколінь українських вчених, які спрямовували свої зусилля на інтелектуальне самоствердження нації.
Важливою складовою у створенні Академії стала науково-організаційна діяльність Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН. Саме робота цієї Комісії заклала як організаційні засади, так і правові підвалини у розбудові Української Академії Наук.
Фундаторами Комісії стали міністр народної освіти та мистецтв Української Держави, відомий історик права Микола Василенко і визначний природознавець, дійсний член Російської АН Володимир Вернадський. Вони утворили своєрідний організаційний тандем, зосередившись на спільній місії – заснувати Українську Академію Наук.
Незважаючи на надзвичайно складні й несприятливі політичні та соціально-економічні умови, розгортання роботи Комісії відбулося протягом кількох тижнів. У травні 1918 р. було проведено попередні перемовини та досягнуто згоди між М. Василенком і В. Вернадським. А вже у червні 1918 р. Міністерство народної освіти та мистецтв повідомило про створення Комісії для заснування Академії.
До складу Комісії ввійшли визначні вчені – академік Володимир Вернадський (голова), заслужений професор Харківського університету Дмитро Багалій, заслужений професор Томського університету Микола Кащенко, ординарні професори Університету Св. Володимира Богдан Кістяківський і Йосип Косоногов, ординарний професор Лазаревського інституту східних мов Агатангел Кримський, ректор університету Св. Володимира Євген Спекторський, ординарний професор університету Св. Володимира Олександр Сперанський, ординарний професор Петроградського політехнічного інституту Степан Тимошенко, ординарний професор Українського державного університету у Києві Михайло Туган-Барановський, представники Українського наукового товариства – професори Григір Павлуцький, Євген Тимченко та Павло Тутковський, а також завідуючий Центральною дослідною станцією Всеросійського товариства цукрозаводчиків Соломон Франкфурт. Секретарем Комісії став Вадим Модзалевський.
Робота Комісії розпочалася 9 липня 1918 р. Порядок денний роботи Комісії сформулював В. Вернадський, який виступив із програмною промовою. Його виступ окреслив найважливіші проблеми та завдання щодо проекту майбутньої Академії, а також початкові організаційні заходи.
В. Вернадський обстоював думку, що УАН має бути самоврядною, проте неодмінно державною установою з відповідним сталим фінансуванням, широкими координаційними та експертними функціями. Водночас він вважав, що майбутня Академія має домагатися повсюдного визнання у міжнародному академічному просторі. Особливу увагу В. Вернадський приділяв організації досліджень із прикладного природознавства, а також вивченню природних і виробничих сил України. Учений категорично відкидав тезу про академічну ізольованість і камеральну атмосферу робочих кабінетів майбутніх академіків. Натомість він стверджував, що Українську Академію Наук варто проектувати як найвищу національно-державну установу України, котра має найтісніше пов’язуватися з потребами та інтересами української економіки.
Зі згаданого виступу В. Вернадського розпочалася напружена, але, разом з тим, плідна діяльність Комісії. Для прискорення її роботи було створено п’ять робочих підкомісій, зокрема підкомісії для організації відділу фізично-математичних наук, відділу історично-філологічного та відділу соціальних наук, антропологічну підкомісію та підкомісію для придбання друкарні.
Майже на кожному засіданні Комісії заслуховувалися доповіді фахівців щодо створення Національної бібліотеки, організації архівної справи, заснування інститутів, установ, музеїв, кафедр, комісій, лабораторій, колекцій, природознавчих станцій у структурі Академії тощо.
Протягом літа 1918 р. Комісія опрацювала проект статуту УАН і склала робочі проекти трьох відділів майбутньої Академії. Так було окреслено базову організаційну структуру Академії. Перший відділ – історично-філологічних наук, другий відділ – фізично-математичних наук, третій відділ – соціальних наук. На початку серпня 1918 р. у журналах роботи Комісії було зафіксовано, що проектована Академія іменуватиметься Українською Академією Наук. Згодом було досягнуто компромісної згоди про спосіб конституювання першого складу академіків майбутньої Академії, який проектувався з 12 осіб, призначених верховною владою Української Держави.
З огляду на тогочасний стан і завдання національно-державного будівництва на Українську Академію Наук було покладено важливі культурно-просвітницькі функції. Передбачалося, що вона має відіграти виняткову роль у формуванні національної свідомості народу за рахунок розвитку гуманітарних досліджень та відповідних установ і стати національним центром із вивчення, популяризації та розповсюдження української мови.
Комісія припинила свою діяльність 17 вересня 1918 р. Загалом було проведено 47 засідань – 23 засідання Комісії та 24 засідання у підкомісіях. Вражаючим був і результат, який зафіксували установчі документи, – законопроект та пояснювальна записка до нього, складені міністром М. Василенком. Крім того, було підготовлено академічний статут і проекти організації трьох відділів Української Академії Наук.
Таким чином, Комісія для вироблення законопроекту про заснування УАН працювала лише 71 день. Такі темпи роботи за воєнно-революційної доби видаються просто неймовірними. Попри короткочасність роботи, Комісія відіграла визначну роль у створенні Академії. Можна стверджувати, що без напруженої праці, продемонстрованої усіма членами Комісії, Українська Академія Наук не відбулася б того драматичного 1918 року!
Нині у 100-річний ювілей Академії, коли сучасна Україна переживає складні економічні та політичні трансформації, слід із вдячністю згадати фундаторів Академії і членів Комісії.
* * *
ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ
Презентація про діяльність Комісії
Журнали засідань Комісії
Збірник праць Комісії (видання 1919 року)
«Статут і штати Української Академії Наук у м. Києві» (видання 1919 року)
За інформацією Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України