Нещодавно на сторінках міжнародного громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня» (Випуск № 5, 9–15 лютого 2019 року) вийшла стаття завідувача відділу проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу Інституту економіки промисловості НАН України кандидата технічних наук Данила Череватського під назвою «Наступ мебіусіан».
У публікації йдеться про мебіусні організації, якими є фірми, що інтенсивно використовують активи, котрі їм не належать.
Автор статті розповідає, що ідея назвати такі форми мебіусними належить професору Девіду Старку (David Stark) та його аспірантці Елізабет Воткінс (Elizabeth Anne Watkins) із Колумбійського університету.
Стрічка Мебіуса, лист Мебіуса, петля Мебіуса — однобічний топологічний об’єкт, винахід якого у ХІХ столітті приписують математику Августу-Фердінанду Мебіусу. Наочна модель — смужка паперу з напівоберненими та склеєними між собою кінцями. Найпоширеніший художній образ — літографія «Лист Мебіуса ІІ» (1963 р.) нідерландського художника Маріуца Ешера (Maurits Cornelis Escher): червоні мурахи, які, не знаючи меж, повзуть петлею.
Однобічність поверхні є тим самим, що й безмежність. Саме це для манхеттенських учених стало визначальним. Стаття Е. Воткінс і Д. Старка в журналі Sociologica (International Journal for Sociological Debate) (за липень 2018 року) називається «The Möbius Organizational Form: Make, Buy, Cooperate, or Co-opt».
Данило Череватський зазначає, що мебіусні фірми, на відміну від традиційних, необхідних їм активів не створюють (make), не купують (buy), не використовують кооперативно (cooperate), вони їх кооптують (co-opt). У Сollins English Dictionary одним із тлумачень слова co-opt є «використовувати у своїх цілях (to make use of for one’s own purposes)».
Докладніше про мебіусні організаційні форми та їхній вплив на сучасний світ читайте у повній версії статті за посиланням: https://dt.ua/energy_market/nastup-mebiusian-302176_.html