Про деякі сучасні здобутки в галузі нейрофізіології, мету Всесвітнього тижня мозку та про заходи цієї ініціативи в Україні у 2019 році в інтерв’ю програмі «Громадська хвиля» радіостанції «Громадське радіо» розповів молодий учений-нейрофізіолог, співзасновник компанії «Українські генетичні технології», молодший науковий співробітник відділу нервово-м’язової фізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України Біжан Шаропов.
 Біжан Шаропов (фото з Facebook-сторінки науковця: https://www.facebook.com/kazhan.rashidovitch) |
За словами вченого, Всесвітній тиждень мозку є глобальною ініціативою з популяризації знань про мозок і нервову систему загалом. Кілька років тому до нього приєдналась і Україна, а базовою організацією Тижня став Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України – як провідний на пострадянських теренах нейрофізіологічний центр, який проводить дослідження на світовому рівні. «Фахівці спілкуються між собою на наукових конференціях, а Тиждень мозку, в тому числі й у нашій країні, є одним із каналів комунікації наукової спільноти з широкою громадськістю. Разом, наприклад, із «Днями науки», це один із найпомітніших національних просвітницьких проектів», – говорить Біжан Шаропов.
«Будь-який мисленнєвий процес має, так би мовити, свій матеріальний денотат, відповідник, або ж фізіологічне підґрунтя, – продовжує гість радіостудії. – Поки що не можна стверджувати, що наука знайшла відповіді на всі запитання, а нейрофізіолог розуміє механізми роботи мозку так, як інженер розуміє, як працює комп’ютер. Але ми до цього дуже швидко наближаємось, і, гадаю, за 20-30 років знатимемо вже достатньо багато. А наразі нейрофізіологія залишається одним із найпопулярніших – поряд із онкологією та кардіологією – біологічних напрямів. Про це свідчать і нейрофізіологічні конгреси, які регулярно проводяться Європейським нейрофізіологічних товариством та збирають кількадесят тисяч дослідників із усіх куточків світу».
«Якщо ми збагнемо, як працює наш мозок, то зможемо вирішити чимало практичних задач майже в кожній сфері суспільного життя – в соціальних комунікаціях, у політиці, при боротьбі зі злочинністю, але передусім у медичній сфері, зокрема для лікування шизофренії, біполярних розладів, депресії тощо. До речі, за результатами досліджень німецьких колег, 40% громадян ФРН страждають на депресію, багато хто з них постійно вживає антидепресанти – речовини-блокатори зворотного захоплення серотоніну («гормону хорошого настрою»). Українцям здається, що пригнічені лише вони, але це не так – депресія є масштабною та гострою медико-соціальною проблемою у більшості країн світу, насамперед розвинених, – говорить учений.
– В останні десятиліття у нейрофізіології було зроблено відкриття про те, що мозок формує наше уявлення про реальність подібно до того, як робітники заводу збирають із різних деталей автомобіль. Цей процес відбувається поступово, але за відсутності відхилень ми не помічаємо переходу від одного етапу до іншого: одна частина зон головного мозку відповідає за сприйняття елементарних символів (наприклад, пікселів, смужечок), інші – «збирають» із них складніші об’єкти, і, нарешті, вищі зони формують цілісні образи. Проте при деяких патологіях, які можуть спостерігатися, зокрема, після інсульту або травмування мозку й називаються агнозіями, людина втрачає здатність сприймати певний тип об’єктів – вона може мати чудовий зір, розрізняти кольори, зберігати високий коефіцієнт інтелекту, але не сприйматиме облич. Серед наукових статей особливий різновид складають так звані «case reports», тобто звіти про вивчення конкретних випадків. Так от, в одному з таких звітів описувалося відхилення, за якого пацієнт бачив окремо ніс, очі, інші частини обличчя, але був не здатен скласти ці елементи в цілісний образ, – пояснює Біжан Шаропов і додає: – Відомі порушення у скроневій частині головного мозку, внаслідок яких людина перестає розуміти музику, відрізняти її від звичайного шуму. Таким чином, первинні аналітичні центри, як висловлюються нейрофізіологи, прив’язані до певних сенсорних модальностей, окремих зон чуття, яких у мозку досить багато і які є локалізованими. Тож перед ученими тепер стоїть завдання з’ясувати, завдяки яким механізмам ці центри складають єдину мережу».
«Те, що люди є соціальними істотами, знаходить відображення й у тому, як ми мислимо. І виявляється, що наша поведінка переважно ірраціональна: для мозку важливі не так цифри й факти, як інтерпретації. Цим пояснюється, в тому числі, популярність соціальних мереж, – веде далі Біжан Шаропов. – Свого часу науковці провели цікавий експеримент: почергово розміщували у замкненому просторі піддослідних, завданням яких було розв’язання математичних прикладів. Разом із головним піддослідним у приміщенні перебували й кілька інших людей, які, за умовами експерименту, повинні були критикувати його або підбадьорювати. Як можна здогадатися, за різних умов піддослідні демонстрували різні результати виконання завдання і краще давали йому раду, коли їх підбадьорювали».
Більше про вияви ірраціональності людської поведінки, а також про експеримент із транскраніальною магнітною стимуляцією префронтальної кори головного мозку та передумови вибору в ситуації етичної дилеми дізнавайтеся з аудіозапису радіопередачі: https://hromadske.radio/podcasts/hromadska-hvylya/yak-my-myslymo-u-kyyevi-tryvaye-brain-awareness-week-ukraine-2019.
Ілюстрації – з відкритих Інтернет-джерел