Назва маршу цього року – «Україна без науки». Такий невтішний прогноз щодо вітчизняної науки на 2030 рік, якщо нічого не зміниться найближчим часом, зазначає Сергій Гончаров: «А 2030 рік — це зовсім скоро, і Україна може залишитись без науки. У середовищі науковців є запит на зміни, серед суспільства також. Нам закидають, що ми неадекватно використовуємо гроші й матеріальні ресурси, яких і так немає в країні, в якій триває війна. Але при цьому Міністерство освіти і науки, Кабмін постійно встромляють нам палиці в колеса, не дають змінюватися, імплементувати закон «Про наукову і науково-технічну діяльність». У законі все прописано, Верховна Рада його ухвалила, але запустити Національний фонд досліджень ми не можемо, ухвалити якісь рішення – теж ні, зареєструвати цей фонд як юридичну особу ми не можемо, бо не маємо його голови, а не маємо голови, бо фонд не зареєстрований юридично. Постійно потрапляємо в якісь колізії, які неможливо розв’язати без волі чиновників. А чиновникам це або нецікаво, або вони намагаються проштовхнути на такі посади знайомих чи лояльних до себе людей. (…) Між виборами до Верховної Ради і затвердженням бюджету у нас буде буквально місяць-два. А ще на часі буде формувати Кабмін та коаліцію. Про науку будуть згадувати тільки в цей час, у кращому разі. Тому це абсолютно актуальне питання».
 |
Цікавим є також коментар науковця щодо того, як налагоджується комунікація науковців та суспільства: «По-перше, марш у Києві проходить втретє, тому у нас є пул прихильників. По-друге, існує багато науково-популярних заходів і ресурсів, які постали саме в середовищі науковців й існують уже кілька років. Кількість людей, яким це цікаво, які приходять до нас, приводять своїх батьків чи дітей, молодших братів і сестер, постійно збільшується. І запит на науку завжди є, це така цікавинка для суспільства. (…) Є сайт «Моя наука», яким займаються науковці, вони в абсолютно зрозумілій формі публікують інтерв’ю, пояснюють нові та старі відкриття, всесвітні або українських вчених. Є «Дні науки» – науково-популярні заходи, які відбуваються двічі на рік, є наукові та медичні пікніки, що проходять у Києві та інших великих містах України. Є два науково-популярних журнали – «Пульсар» і «Куншт». Та є багато різних штук, з’явилися навіть люди, які намагаються заробляти гроші на популяризації науки. (…) В Україні почали виходити переклади науково-популярних книжок та видань – слава Богу, українською мовою. Власне українських науково-популярних книжок майже немає, але хоча б перекладають з англійської. Людям це цікаво, вони розуміють, що це круто. Залишилось, щоб ті, хто має гроші і владу, теж зрозуміли, що це круто і для розвитку науки потрібно щось робити».
Неформальне спілкування з науковцями також заплановане на цій події: «Якщо ми знайдемо гроші, час і натхнення, то будуть костюми, воркшоп. Як мінімум, збираємось запускати в космос найбільший вареник у світі як найкраще досягнення України 2030 року. Якщо все буде продовжуватися так само, то Україна залишиться без науки і те, чим зможе пишатися країна 2030 року, — це щось на кшталт найбільшого вареника. Будуть не тільки серйозні речі про Нацфонд, НАЗЯВО, МОН тощо, а й смішні, прикольні штуки».
Докладніша інформація – за посиланнями:
https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/zapyt-na-nauku-zavzhdy-ye
https://www.facebook.com/events/942395159424817/
За інформацією щоденної всеукраїнської газети суспільно-політичної тематики «День»