Як китайцям вдалося так стрімко модернізуватися та стати чи не найзаможнішою сучасною нацією? Які ментальні риси уможливили цей процес? Чи претендує Китай на роль нового світового лідера і чим це загрожує (чи не загрожує) іншим державам? У чому головна ідея ініціативи «Один пояс – один шлях»? Як потрібно Україні вибудовувати свої відносити з Піднебесною та що Україна і Китай можуть одне одному запропонувати? На ці й багато інших запитань в інтерв’ю журналістам українського інформаційного агентства «Укрінформ» розповів учений-китаєзнавець, президент Української асоціації китаєзнавців, засновник і головний редактор журналу «Україна – Китай», завідувач відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України доктор філософських наук Віктор Кіктенко.
 |
«Китай – це дуже різнобічна у своєму регіональному розвитку країна, яка продовжує вирішувати складні проблеми модернізації та здійснює політику реформ та відкритості в нову епоху. А перед українськими китаєзнавцями стоїть завдання критичного вивчення цих складних процесів, що в результаті має дати не тільки правильне розуміння цієї країни, а й допомагати у підготовці ефективних рішень для подальшої розбудови українсько-китайських відносин, які сьогодні повинні формуватися в умовах ініціативи «Пояс та Шлях». <…> Я навчався в 90-х роках в аспірантурі, коли ще було складно потрапити до Китаю. І взагалі, в той час ми дивились на людину, яка працювала або тим більше навчалась в Китаї, як на «божество». Людей, які знали китайську мову, були в Україні одиниці. Сьогодні вже все по-іншому. На щастя, вже є сотні українців, які навчалися в китайських університетах та володіють китайською мовою на високому професійному рівні. Дуже добре, що вони вивчають країну не тільки через книги, а безпосередньо в самому Китаї, унікальній країні-цивілізації, що є єдиною давньою цивілізацією, яка розвивається безперервно. <…> …Дотримуюсь тієї думки, що дослідник має тримати дистанцію від об’єкту свого дослідження. Якщо ця дистанція зникає, то тоді ти вже не можеш навіть сподіватися на об’єктивність. При цьому, звичайно, щось впливає на тебе – культура, дискусії, спосіб спілкування з людьми, але дистанція потрібна для того, щоб не стати в даному випадку «китайцем». Особисто знаю людей, які настільки захоплювалися Китаєм, що через певний час перетворювались на носіїв цієї культури та втрачали можливість критичного сприйняття. Впевнений, що це хибний шлях для китаєзнавця», – говорить Віктор Кіктенко.
За його словами, сучасний Китай можна схарактеризувати так: «Швидкі темпи зростання. Зміни, які можна побачити не тільки за 15 років, а навіть кожні півроку. Будь-яка людина, яка часто відвідує Китай, це може підтвердити. Достатньо сказати, що Китай здійснив найбільш швидку науково-технічну революцію в історії людства. <…> …одне з головних завдань китайського уряду – це подолання бідності. За останні 40 років з бідності вийшло понад 700 мільйонів китайців. Країна пройшла за дуже короткий період часу шлях від подолання бідності до значних досягнень не тільки в економіці, але й у вирішенні таких складних технологічних завдань як, наприклад, здійснення космічної програми».
Причина такого приголомшливого успіху – розташування в так званому конфуціансько-даосько-буддійському регіоні з його особливими цивілізаційними цінностями, вважає Віктор Кіктенко. «Тобто не тільки дешева робоча сила, а й держава-родина, прагматизм, меркантилізм, колективна відповідальність та дисциплінованість. Китай – це один з найбільш яскравих прикладів щодо досягнень в торгівлі, комунікаціях, зростанні ще від давніх часів в історії людства. Наприклад, саме Китай дав світу паперові гроші. Тобто, сучасні досягнення Китаю – це розвиток притаманних даній цивілізації рис на новому історичному етапі. <…> …На це вперше звернув увагу відомий німецький соціолог Макс Вебер, коли він порівнював протестантизм і конфуціанство — і це правильно. Тому що вони дуже подібні у цих світоглядних орієнтирах, прагматизмі, прагненні до успіху, до накопичення багатства. <…> [Водночас] рух, який відбувається у Китаї, не спрямований на побудову західного суспільства, це потрібно розуміти. І це не погано і не добре, це просто інше суспільство, яке по-іншому розвивається. Це, можливо, складно сприйняти західній людині, але це так і є. Це дійсно інший світ, нібито інша планета. <…> Знання українського суспільства про Китай мізерно малі. …в наших ЗМІ, на жаль, дуже мало пишуть про Китай, мало експертних оцінок. А нам потрібні оцінки і погляд саме українців, а не лише повторення того, що говорять у Вашингтоні чи в Брюсселі, бо вони ж мають свої інтереси, і свої погляди. Нам важливо формувати свій погляд на Китай і взагалі на світ. Це питання більш складне, воно стосується не тільки Китаю. Мені здається, що нам не вистачає цього глобального погляду в сучасному глобальному світі. Ми, на жаль, і це не тільки пов’язано з останніми подіями, зосереджені на якійсь невеликій географії: є Росія – ворог, це зрозуміло; є Європа, як мета. Тобто мета абстрактна, ворог конкретний, але світ набагато більший. Мені здається, що перемога полягає в тому, щоб вийти з цих меж і почати сприймати світ максимально широко, оскільки це світ колосальних можливостей. Китай, це одна з країн, яка такі можливості надає», – стверджує науковець.
Повний текст інтерв’ю доступний за посиланням: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2698768-viktor-kiktenko-prezident-ukrainskoi-asociacii-kitaeznavciv.html.