View message

04.06.2019

До Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського повернувся унікальний історичний документ XVIII століття

30 травня 2019 року до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського було офіційно передано Грамоту Петра І від 1708 року про поставлення на Київську митрополію Іоасафа Кроковського. Подія відбувалась у старовинній будівлі Бібліотеки, розташованій на вул. Володимирській, 62, у Києві.

Історія вимушених мандрів Грамоти Петра І із цих стін до Німеччини й назад заслуговує окремої докладної розмови. Цей документ, що має велику історичну цінність, в роки Другої світової війни було вивезено з колекції рукописного відділу Бібліотеки Академії наук України (нині Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (НБУВ), що належить до системи Національної академії наук України), зокрема із зібрання документів Софійського монастиря, у складі котрого зберігалися документи Київської митрополії та колекції Софійської митрополичої ризниці. Цей факт встановлено завдяки дослідженням групи німецьких та українських експертів.

Після війни унікальний історичний документ опинився в Тюбінґені, в Інституті східноєвропейської історії та регіональних досліджень Тюбінґенського університету імені Ебергарда Карла (земля Баден-Вюртемберґ, Німеччина). Історію Грамоти детально висвітлено у спільній статті німецьких та українських науковців і експертів, причетних до її повернення, – К. Кур-Корольов, К. Кухер, Н. Сінкевич, Т. Себти «Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р.», опублікованій у виданні НБУВ «Бібліотечний вісник» (2017 р, №1).

Значний внесок і вирішальні кроки у справі повернення Грамоти зроблено завдяки діяльності Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, створеної при Міністерстві культури України. Співголовою цієї комісії з Української сторони була перший заступник Міністра культури України Світлана Фоменко, співголовою з німецької сторони – Посол з особливих доручень, статс-секретар у відставці пан Міхаель Янсен.

Поверненню Грамоти активно сприяли міністерства закордонних справ обох держав, а також Посольство України у Федеративній Республіці Німеччина та Посольство Федеративної Республіки Німеччина в Україні.

У квітні 2019 року унікальний документ було доправлено з Німеччини до Києва. Раритет зустрічав і особисто приймав Міністр культури України Євген Нищук. 24 травня у Національному заповіднику «Софія Київська» Міністерство культури України організувало презентацію Грамоти і на кілька днів відкрило її широкому культурному загалові.

30 травня 2019 року в урочистій атмосфері перший заступник Міністра культури України Світлана Фоменко та генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського член-кореспондент НАН України Любов Дубровіна підписали акт прийому-передачі культурної цінності. Під час цієї знаменної події були присутні високі гості – віце-президент Національної академії наук України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академік Сергій Пирожков, радник Президії НАН України, почесний генеральний директор НБУВ академік Олексій Онищенко, заступник Міністра закордонних справ України Василь Боднар, перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні пан Себастьян Ґроміґ, Міністр культури України Євген Нищук, директор Інституту східноєвропейських студій Тюбінґенського університету професор Клаус Ґества, українські та німецькі науковці.

Відкриваючи урочисте зібрання, віце-президент Національної академії наук України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академік Сергій Пирожков у своїй вітальній промові зазначив, що цього дня відбувається визначна міжнародна подія – повернення в Україну історичної пам’ятки, вивезеної з тодішньої Бібліотеки Академії наук УРСР під час Другої світової війни, Грамоти Петра І, виданої у 1708 році на підтвердження поставлення на Київську митрополію обраного духовенством після смерті митрополита Варлаама Ясинського митрополита Іоасафа Кроковського, який був одним із найближчих сподвижників гетьмана Івана Мазепи. Це одне з надзвичайно важливих джерел як церковної, так і політичної історії України початку ХVІІІ століття, що відображає складні стосунки між Україною та Російською імперією і засвідчує прагнення тогочасної влади обмежити права митрополії. Ця пам’ятка нарешті повернулася додому, до складу історичної колекції документів Софійського монастиря, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Як розповів академік С. Пирожков, Бібліотека як важлива установа Української академії наук створювалася гетьманом України Павлом Скоропадським у листопаді 1918 року, в непростий час революцій, війн, великих соціальних потрясінь і новітнього державотворення – встановлення радянської влади, скасування попередніх інститутів періоду Російської імперії, націоналізації всіх форм приватної власності. Цей процес супроводжувався відокремленням Церкви від держави та конфіскацією її майна. Виникла реальна загроза втрати багатовікового культурного надбання, передусім пам’яток писемності й друку. Багато колекцій було залишено напризволяще.

У ті часи, наголосив академік С. Пирожков, когорта видатних державних діячів на чолі з першим президентом Української академії наук академіком Володимиром Вернадським змогли не лише заснувати потужний науковий центр світового значення, а й за короткий час сконцентрувати унікальні рукописні й книжкові фонди світової літературної та культурної спадщини. Створюючи Національну книгозбірню, Академія наук взяла під своє крило значну кількість книжкових і рукописних колекцій багатьох приватних бібліотек, музеїв, університетів, просвітницьких організації та церковних зібрань, яким загрожувала небезпека. Тим самим вдалося зберегти ці раритети і, загалом, історичну пам’ять українського народу. Наразі в історичному корпусі НБУВ зберігається величезний масив культурного надбання, що нараховує майже 6 тисяч одиниць унікальних фондів.

Чергова загроза втрати Україною її історичних документів, зауважив промовець, була пов’язана з періодом Другої світової війни, коли до Німеччини незаконно вивезли колекції, доля багатьох із яких невідома й досі. Тому акт повернення Грамоти має велике як символічне, так і практичне значення для подальшого розвитку сучасних українсько-німецьких відносин. Головне ж – те, що він є результатом доброї волі та наполегливої діяльності великої групи вчених, дипломатів, юристів і державних діячів Німеччини й України. Це не могло відбутися без допомоги (в тому числі фінансової) та сприяння Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина і Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, за що академік С. Пирожков висловив дипломатам щиру вдячність.

Він також підкреслив, що значний внесок у справу повернення Грамоти зробила створена при Міністерстві культури України Змішана українсько-німецька комісія з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, у складі якої протягом тривалого часу працювали наукові експерти з обох сторін.

Окремо академік С. Пирожков відзначив, що вперше в історії України та Німеччини відбувається така значна наукова подія, як українсько-німецький колоквіум «Поставлення на Київську митрополію Іоасафа Кроковського 1708 року: Українсько-німецька історія оригіналу грамоти Петра І», організований під патронатом Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина та Національної академії наук України і за сприяння Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України та Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина, а також Інституту східноєвропейських студій Тюбінґенського університету. Цей захід об’єднав авторитетних і знаних учених двох країн, експертів, які долучилися до вивчення та повернення історичного документа, науковців, які зробили значний внесок у дослідження реституційних проблем, і відкрив нові перспективи для подальшої українсько-німецької наукової співпраці. На завершення свого виступу промовець щиро привітав усіх учасників цього форуму від імені Національної академії наук України та її Президента академіка Бориса Патона і побажав їм успішної роботи.

Із важливою подією присутніх привітав заступник Міністра закордонних справ України Василь Боднар. Він зазначив, що сам факт повернення історичної цінності є ознакою цивілізованої співпраці України та Німеччини, чому, за його словами, безумовно, сприяла скоординована взаємодія дипломатичних кіл двох держав у ході цієї тривалої роботи.

Перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні пан Себастьян Ґроміґ наголосив, що дослідження, спільно здійснені українськими та німецькими науковцями, та самé повернення Грамоти Петра І до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського слугують чудовим прикладом багатогранності двосторонньої німецько-української співпраці. Ця грамота нарешті знову повернулася туди, де зберігалась як важливий історичний документ і цінна пам’ятка культури. Дипломат висловив сподівання, що такий жест німецької сторони зміцнить фундамент подальшої взаємодії, і в межах тісної німецько-української співпраці вдасться також досягти динаміки й щодо інших випадків переміщених культурних цінностей.

Міністр культури України Євген Нищук висловив щиру вдячність німецьким та українським дослідникам – співробітникам НБУВ і музейним працівникам. На його думку, історія Грамоти є глибоко символічною, оскільки акт повернення раритету, яким завершилася копітка робота великої групи дослідників, збігся у часі з періодом повернення автокефалії українській православній Церкві.

Одразу після офіційного передання Грамоти відбувся українсько-німецький колоквіум «Поставлення на Київську митрополію Іоасафа Кроковського 1708 року: Українсько-німецька історія оригіналу грамоти Петра І», організований під патронатом Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина та Національної академії наук України.

У заході взяли участь українські та німецькі фахівці й експерти, які долучилися до вивчення та повернення цього історичного документу: директор Інституту східноєвропейських студій Тюбінґенського університету професор Клаус Ґества; вчені, які досліджують долю культурних цінностей під час Другої світової війни та реституції, зокрема, професор Вольфґанґ Айхведе (Бремен/Берлін); експерти та дослідники, які сприяли поверненню Грамоти й вивчали її, – Наталія Сінкевич (Київ/Тюбінґен), Корінна Кур-Корольов (Берлін), Катаріна Кухер (Тюбінґен), Тетяна Себта (Київ); науковці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського – генеральний директор НБУВ член-кореспондент НАН України Любов Дубровіна, директор Інституту рукопису НБУВ кандидат історичних наук Ольга Степченко (Київ), директор Інституту книгознавства НБУВ доктор історичних наук, професор Галина Ковальчук та інші.

Підбиваючи підсумки обговорення, радник Президії НАН України, почесний генеральний директор НБУВ академік Олексій Онищенко підкреслив, що акт повернення раритету на його історичне місце є свідченням цивілізованого співробітництва двох країн і має міждержавне значення. Але власне повернення є не єдиною заслугою цієї роботи, її друга складова – саме дослідницький і науковий процес, який дав важливий для України результат. І хоча царські грамоти сприймалися неоднозначно, бо українці не любили імперських вказівок і утисків, та цей документ було видано відомому українському релігійному й громадському діячеві, і таким чином визнавались його роль і місія. Тому ця подія була непересічною для історії, наголосив академік О. Онищенко. Він також зазначив, що його вразила історія дослідження і відданість своїй справі, яку продемонстрували німецькі й українські учасники цієї надважливої для української історії та культури діяльності. За словами вченого, і НАН України, і НБУВ, а також усі шанувальники історії й культури сподіваються на продовження проекту, адже залишається ще чимало документів, таємниці яких не розкрито та не вивчено.

Гості й учасники колоквіуму мали можливість оглянути унікальні документи із зібрання Софійського монастиря під час спеціально організованої для них екскурсії історичним корпусом Бібліотеки, у стінах якого зберігаються унікальні історико-культурні фонди (рукописи, стародруки й рідкісні видання, книжкові колекції та зібрання), а також послухати невеликий концерт класичної музики у виконанні 14-річного піаніста Антона Лабіка-Пронюка, лауреата багатьох музичних конкурсів.