В Інституті надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України є робот в червоному металевому піджачку, який при зустрічі вітається так: «Дозвольте відрекомендуватися: я перший у світі робот, який перетворює звичайний графіт в алмаз. У моїй правій руці знаходиться камера високого тиску, яка споряджена реакційною суміщу із звичайного графіту і розчинника. Я стискую камеру своїми потужними щелепами у 100 тисяч кілограмів і нагріваю до температури до 1200 градусів». Цей пристрій полюбився відвідувачам і гостям дня відкритих дверей, який щорічно влаштовується тут.
Інститут надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України займається вивченням фізико-хімічних аспектів синтезу надтвердих матеріалів при високих тисках і температурах, дослідженням термодинаміки та кінетики спонтанної кристалізації алмазу і кубічного нітриду бору при високих тисках і температурах, теплофізичним приладобудуванням. Очолює Інститут надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України академік Володимир Туркевич.
Територія цього закладу дуже затишна: озерця, де плавають дикі качки, парк, скульптури, створені з каменю руками майстрів. І люди дружного колективу тут працюють тривалий час на одному місці. Приміром, завідуюча Музеєм історії Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України Ніна Абрамчук, яка завідує відомчим музеєм, у цій царині 45 років! У самому музеї Інституту можна побачити «небо в алмазах»: картини на каменях нефриту, родоніту, яшми, де пейзажі, портрети та силуети створила сама природа; інструменти, які використовуються нейрохірургами та офтальмологами під час найскладніших операцій під мікроскопами, або інструмент, яким оперують на серці; зразки та макети установок, якими видобувають корисні копалини; цікаві історії відкриттів, приміром, історія створення наступного за твердістю алмазу матеріалу карбонитриду бору чи нового надвитривалого матеріалу — спек із нанорозмірних композитів на основі імпактних алмазів. І все це знаходиться в експозиціях виставкових залів та музею Інституту. Свого часу він був настільки легендарним, що за часів СРСР у ньому побували керівники багатьох країн світу. Перша партія алмазів, синтезованих промисловим способом, в Києві в Інституті надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України була випущена в жовтні 1961 року в обсязі 2 тисяч каратів (400 г), про що повідомлялося тоді на першій сторінках газети «Правда». Музей був створений за ініціативи організатора і першого директора Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України в 1966 році. В експозиції музею представлені розділи про історію організації і розвитку Інституту, як центру створення і промислового використання алмазів, синтезованих в апаратах під дією високих тисків і температур і інших надтвердих матеріалів. А ще Інститут має ошатні виставкові зали, в яких розміщені зразки продукції, сувеніри, дорогоцінні матеріали та мінерали. До 1990 року в СРСР вироблялося синтетичних алмазів 600 млн. каратів на рік — це 120 тонн і стільки ж вироблялося в світі всіх утримувачів технології. Але час минав, і сьогодні центром синтезу алмазів став Китай. Нині він виробляє 6-7 млрд. каратів алмазів, це 1200 тонн, тобто, в десять разів більше. Китай став лідером у цій галузі. Принципово технологія залишилася такою ж. Сьогодні Україна випускає 100 відсотків світової номенклатури надтвердих матеріалів (ВТМ), випускає за обсягом 5 відсотків світового виробництва СТМ, включаючи алмази. Порошок синтетичних алмазів застосовується для шліфування ріжучих інструментів, дорогоцінних каменів, оправ для ювелірних виробів, оптичних поверхонь, кремнієвих пластин і матеріалу для протягування дроту для комп’ютерних чіпів. Сотні видів іншої продукції, що виготовляється з кераміки, скла, металів і пластику, теж поліруються алмазними порошками. Технічними алмазами покривають ріжучу кромку інструментів, що застосовуються для різання цементу при будівництві та ремонті автомобільних доріг. Обсяг виробництва синтетичних технічних алмазів у світі оцінили в розмірі майже п’яти мільярдів каратів.
Докладніша інформація – за посиланням:
https://www.facebook.com/ismnasu/photos/a.1850999921806373/2303157236590637/?type=3&theater
За інформацією Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України