View message

Чим цікаві рослини як об’єкт дослідження і чому ботанічні знання можуть стати у пригоді не лише ботанікам? Чи правда, що науці відомо все про світ флори? Чим займаються класична ботаніка та ботаніка сучасна? На ці й інші запитання в ефірі late-night show про науку і не тільки «Вечірній раціоналіст» (програма виходить на YouTube-каналі «Клятий раціоналіст», автор і ведучий – Артем Албул) відповів учений-ботанік, автор відомого науково-популярного блоґу «Довколаботаніка», науковий співробітник відділу ботаніки Національного науково-природничого музею НАН України кандидат біологічних наук Олексій Коваленко.

Кандидат біологічних наук Олексій Коваленко (скріншот із відеозапису інтерв’ю)

Майбутній учений зацікавився рослинами ще під час навчання у 6-му класі, й відтоді ботаніка супроводжує його завжди і всюди: «Навіть коли дивишся кіно, герої відходять на другий план, натомість ваги набуває тло, на якому розгортається сюжет, а це часто – ландшафти з рослинами. Та якби я сказав, що тільки люблю рослини, то покривив би душею, адже частина моїх досліджень стосується рослин, які безконтрольно поширюються територією України, витісняючи місцеві види, й нерідко становлять загрозу для життя людини. Як фахівець я працюю, зокрема, й над тим, щоб комплексно зменшити їхню присутність у наших екосистемах, хоча, звісно, це робиться заради відновлення природної рівноваги. Серед топ-шкідників, з якими ми боремося: амброзія полинолиста (викликає алергічні реакції), борщівник Сосновського (сприяє виникненню опіків на шкірі) та ценхрус якірцевий (його шипи здатні проколювати підошву взуття)», – говорить Олексій Коваленко.

Гість програми також спростував кілька популярних ботанічних міфів: «Кавун насправді не найбільша у світі ягода. Технічно він навіть і не ягода, а окремий тип плоду, що називається гарбузиною (яку ботаніки, до речі, виокремили вже давно, але інформація про це чомусь так і не потрапила до наших шкільних підручників). Найбільший із відомих кавунів важив близько 220 кг, а вага найбільшого гарбуза перевищила 1 т.

Грецький горіх – зовсім не горіх. Це теж окремий тип плоду – суха кістянка. Справжній горіх має одну насінину, вкриту щільною суцільною оболонкою. У грецького ж горіха – оболонка м’ясиста. А от гречка є горішком: ми вживаємо в їжу кашу з її «роздягнених» насінин.

Ще один міф поширений навіть серед багатьох ботаніків – це міф про те, що науці відомо вже про всі рослини, які існують на нашій планеті. Я теж недостатньо уявляв масштаби проблеми, доки не взявся готувати лекцію про нові види рослин, описані тільки впродовж 2018 року. Виявилося, що їхня кількість – величезна. І надзвичайно прикро, що, змінюючи природні ландшафти, людина може знищити цілі види, навіть не впізнавши їх, оскільки ботаніки не встигли їх відкрити й описати».

За словами вченого, ботаніка не лише вивчає свій безпосередній об’єкт, а й часом збагачує біологію в цілому. Це стосується, в тому числі, класифікації живих організмів: «Наприклад, кінець минулого року подарував науці ще один вид водоростей, і руку до цього доклали саме ботаніки, які випадково виявили його у звичайній пробі води. Головне, що їм вдалося зробити, – навчитися культивувати новий вид, оскільки для здійснення якнайповнішого аналізу його геному кількох клітин було недостатньо. Загалом, класичні ботаніки працюють над дуже важливою задачею –збереженням біорізноманітності у рослин, передусім у малодосліджених частинах світу. Проте некласичні, сучасні ботаніки виконують не менш важливу роль – вони займаються порятунком цінних сільськогосподарських культур (кави, какао й інших) за допомогою біотехнологічних методів (зокрема, системи CRISPR-Cas9)».

На завершення розмови вчений розповів про свою просвітницьку діяльність: «З одного боку, популяризувати рослини просто, адже це не якась абстрактна сутність, ми постійно з ними контактуємо. А під час екскурсій чи інтерактивних програм у Музеї відвідувачі можуть розтерти рослину в руках, скуштувати її, відчути запах, провести хімічні досліди – і це завжди дуже наочно й переконливо. Щоправда, з іншого боку, ботаніка, на відміну від, скажімо, зоології чи палеонтології, на жаль, нечасто може розраховувати на так званий вау-ефект. Саме це і спонукало мене займатись її популяризацією. Якщо знайти точки дотику з рослинами, вони стають не менш цікавими, ніж леви чи мамонти. Ми з колегами популяризуємо ботаніку на обмеженій експозиційній базі та на власному ентузіазмі, але, щоб дарувати гарний настрій і задоволення від маленьких дослідницьких пригод, суперможливості й не потрібні: природа сама володіє суперграфікою і супер-VR-ом», – стверджує Олексій Коваленко.

Блоґ «Довколаботаніка» читайте і дивіться за посиланнями: