View message

Чому традиційні для Австралії пожежі в евкаліптових лісах у 2020 році перетворилися на екологічне лихо? За яких умов екосистеми здатні до самовідтворення і чи можливо це тепер на острівному континенті? Що до снаги зробити кожному, щоб забезпечити чисте довкілля собі та своїм сусідам по планеті? На ці запитання в ефірі науково-популярної програми «Модуль знань» радіостанції «UA: Українське радіо» відповів науковий співробітник відділу ботаніки Національного науково-природничого музею НАН України кандидат біологічних наук Олексій Коваленко.

Фото: voanews.com

За словами Олексія Коваленка, задовго до пожеж, які спалахнули в Австралії на зламі 2019-2020 років, першими на сполох били ще кліматологи: «Як відомо, від 1910 року температура в Австралії зросла на 1°С і така тенденція зберігається, тобто підйом на температурний пік триває. До того ж, вісім із десяти найспекотніших літніх сезонів припали на період із 2005 до 2019 року. Звісно, все це тільки неабияк посприяло виникненню пожеж, загалом доволі звичних для острівного континенту впродовж тисячоліть. Водночас, крім безпрецедентного підвищення температури, важливу роль відіграв такий чинник, як індійський океанічний диполь. Суть цієї кліматичної особливості полягає в тому, що в західній частині Індійського океану (передусім поблизу східних берегів Африки) значно тепліше (і це тепло супроводжується зливовими дощами), а у східній (тобто над Австралією) концентрується холодне повітря (відповідно, там значно сухіше). Зрозуміло, що це явище як сприяє виникненню пожеж, так і перешкоджає їхньому вщуханню».

Учений також спростував інформацію щодо ролі природозахисних організацій у катастрофі, котра сталася в Австралії: «Повідомлення про те, що в цих пожежах винні екоактивісти, з ініціативи яких начебто було заборонено ліквідувати суху рослинність в австралійських лісах, є фейком. Офіційна позиція місцевих «зелених» зовсім інша, й вони висловлювали її задовго до початку останніх пожеж (цей факт підтвердили, зокрема, пожежні служби Австралії). Насправді тамтешні екоактивісти підтримують низову пірифікацію – контрольоване спалювання сухого нижнього рослинного покриву лісу – як важливий захід у місцях потенційного займання. Звичайно, низову пірифікацію здійснюють фахівці з відповідних організацій. На жаль, напередодні цього літа в Австралії було доволі посушливо, тож спалювання сухої низової рослинності суттєво ускладнювалося через ризик неконтрольованого поширення вогню».

Фото: nytimes.com

Численні ЗМІ різних країн і соцмережі, посилаючись на екологів із Сіднейського університету, поширили повідомлення про «мільярд загиблих унаслідок пожеж тварин». «Усі нинішні оцінки – дуже й дуже попередні. Поки що складно оцінити наслідки цієї катастрофи, оскільки пожежонебезпечний період скінчиться лише у березні, – пояснює Олексій Коваленко. – Загалом, відновлення популяцій живих організмів триває досить довго. Наразі для сприяння цьому процесові вже потрібна спеціальна програма, адже природне відновлення істотно ускладнене діяльністю людини: найбільшу проблему становлять не пожежі як такі, а спричинена розвитком сільського господарства фрагментація природних екосистем. Дехто стверджує, що евкаліптові ліси, мовляв, палають не першу сотню років і все-таки продовжують зростати. Проте джерелом успішного відновлення лісів після пожеж є розміщені десь неподалік насіння, спори, популяції тварин. Екосистеми здатні до тривалого самопідтримування, але, накопичивши критичну кількість пошкоджень, можуть зазнавати стрімкого краху.

В Австралії діє доволі непогана, керована принципами контрольованого менеджменту система природно-заповідних територій, на яких зосереджується значна частина біорізноманіття континенту. Водночас, кожна екосистема потребує особливого, збалансованого плану менеджменту, котрий дасть змогу підтримувати її біорізноманіття на певному сталому рівні. Будь-які інші заходи – на кшталт порятунку окремих тварин із вогню та допомога їхньому подальшому розмноженню – є побічними. Головне, щоб збереглась екосистема, котра сприяла б розвиткові популяцій. Адже кожному видові потрібна власна еконіша».

Фото: abcnews.go.com

На думку Олексія Коваленка, для запобігання майбутнім екологічним катастрофам важлива обізнаність щодо процесів, які відбуваються у природі: «В суспільствах поширюється дуже багато неправдивої інформації. Внаслідок цього виникає уявлення, що глобальні зміни клімату – вигадка, а якщо вони й існують, то людина жодним чином до цього не причетна. Тому кожен, хто володіє об’єктивними, науковими знаннями, має ділитися ними й  активно брати участь у формуванні інформаційного поля. Важливо також здійснювати превентивні заходи у себе вдома. Бо насправді ж горить не тільки Австралія – щовесни та щоосені зусиллями звичайних громадян, наших сусідів горить Україна. Та проблема в тому, що ми живемо у світі, з якого не можна переїхати. Атмосфера у нас спільна, тож шкідливі викиди просто мандрують планетою. Крім того, вуглекислий газ із повітря вбирається океаном, у результаті чого в останньому постійно зростає рівень кислотності. Це, в свою чергу, наближає морські екосистеми до точки незворотної деградації, котра, за різними оцінками, може відбутися вже за 50-100 років. Тобто за умов підвищеної кислотності океану зникнуть цілі види, а що буде далі – невідомо. З опадами продукти горіння потрапляють також до ґрунту й прісних вод (наземних і підземних). Отже, ми цим не просто дихаємо – ми це ще й п’ємо і вирощуємо на цьому фрукти й овочі.

З іншого боку, достатньо порівняти кількість ям, в які українці закопували опале листя (замість спалювати його) 10 років тому і цьогоріч, щоб побачити певні позитивні суспільні зрушення. І хоча ці зміни дуже поступові, вони все ж дають підстави для оптимістичного погляду в майбутнє. Бо «плану Б» у людства не існує. Є тільки «план А» – боротися за наше довкілля».