 Українські полярники під час навчальних зборів в обсерваторії Радіоастрономічного інституту НАН у селищі Мартове, Харківська область, 5 березня 2020 року |
До складу команди увійшли 12 людей, серед яких семеро науковців. Усі вони тиждень тренувались на спеціальній базі у селищі Мартове Харківської області. Базою стала низькочастотна обсерваторія Радіоастрономічного інституту НАН України, яка знаходиться на березі Печенізького водосховища, поблизу соснового бору. На території обсерваторії — магнітометричний комплекс, який допомагає вивчати магнітні бурі та грозову активність на Землі. Аналогічний знаходиться на українській антарктичній станції «Академік Вернадський».
«Світові грози пов'язані з кліматом. Коли він змінюється, то вологість повітря та інтенсивність гроз теж змінюється. І наприкінці минулого сторіччя була опублікована стаття американського вченого, який запропонував використовувати ці сигнали як індикатор температурних змін. Коли Україна отримала станцію, з'явилася можливість проводити ці вимірювання постійно. Чому це дуже важливо? Тому що в Антарктиді немає жодних антропогенних перешкод, техногенного впливу. І електромагнітний клімат дуже сприятливий, щоб проводити такі вимірювання», — пояснює на вході до бази радіофізик, старший науковий співробітник Радіоастрономічного інституту НАН України доктор фізико-математичних наук Олександр Колосков, який чотири рази був в Антарктиді та зараз тренує майбутніх полярників.
 Радіофізик Олександр Колосков чотири рази був в Антарктиді, а зараз тренує майбутніх полярників, Мартове, Харківська область, 5 березня 2020 року |
Майбутніх полярників готувала до їхньої наукової місії та розповідала про стандарти Всесвітньої метеорологічної організації старший науковий співробітник Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України кандидат фізико-математичних наук Світлана Краковська. Учена взяла участь у другій українській експедиції, але всі випробування для команди були вперше, оскільки їхні попередники тоді ще не повернулися з зимівки та не встигли передати свій досвід: «Ми збиралися, спираючись на свій життєвий досвід, самостійно все закуповували, і це було важко. Два місяці ми йшли туди, 13 місяців там і два місяці назад. Там низьке небо, яке дарує неповторну гаму кольорів, особливо на сході та заході сонця. Але в наш рік було лише 27 справжніх сонячних днів. В таких місцях учишся цінувати кожен сонячний день. В Україні цього люди не розуміють», — згадує вчена.
 Світлана Краковська — одна з перших українських жінок, яка вирушила досліджувати Антарктиду, Мартове, Харківська область, 5 березня 2020 року |
Серед її вихованок — провідний інженер-дослідник відділу радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту НАН України Анна Соіна, одна з двох жінок-науковиць у цьогорічній експедиції. До Антарктиди вона вирушить уперше, але про цю поїздку мріяла змалечку, – у дитинстві захоплювалась книгами про Антарктиду, в університеті писала про неї диплом. Під час цієї зимівки вона буде займатися озонометрією: «За озоном постійно треба спостерігати, щоб розуміти: зменшується дірка, збільшується. Оскільки коливання озону впливають і на життя людей, і на екосистеми, за цим треба постійно спостерігати. Це і престиж країни, і майбутній вклад в науку», — пояснює Анна Соіна.
Усі знання, якими мають опанувати вчені під час річної зимівки в Антарктиді, згрупував та систематизував геофізик старший науковий співробітник Радіоастрономічного інституту НАН України доктор фізико-математичних наук Андрій Залізовський. Він був на білому континенті чотири рази: «Крім того, що вони вчені і займаються власною роботою, їхня задача — життєзабезпечення. Одна з особливостей життя там — у вас немає телефонів «101», «102», «103». У вас там немає ніяких гірничо-рятувальних служб. У вас є колектив із 12 людей, і все залежить від вас».
За словами Андрія Залізовського, цього року держава значно збільшила фінансування — для досліджень на станції «Академік Вернадський» виділили 143,5 мільйони гривень. Такі зміни в Національному антарктичному науковому центрі МОН України сприйняли з ентузіазмом. «Кожна зимівка — як окреме життя. Це унікальний досвід, який в іншому місці отримати неможливо», — запевнив учений.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією інформаційного порталу «Громадське»