View message

Учена зазначає: «Ось яскравий приклад дуже поширених помилкових суджень, які не мають наукового підґрунтя. Зупинка промислових потужностей під час пандемії COVID-19 із відповідним зменшенням викидів парникових газів в атмосферу та аномально холодний травень в Україні 2020-го дали декому привід помилково припустити наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими подіями. Людям властиво робити швидкі неправильні висновки на підставі «швидкого» автоматичного мислення, відчуттів і попереднього досвіду. А що ж насправді демонструють наукові факти і вимірювання? Незважаючи на істотне — на 17% — зниження під час пандемії глобальних викидів CO2, рівень двоокису вуглецю в земній атмосфері, згідно з вимірюваннями, які проводять у погодній обсерваторії Мауна-Лоа (Mauna Loa Observatory —MLO) на вершині вулкану Мауна-Лоа, сягнув чергового рекордного рівня — 417.1 ppm. Такі дані оприлюднили вчені NOAA (Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США) та Інституту океанографії ім. Скріппса (Каліфорнія) 4 червня 2020-го. Учені кажуть, що результат від значного зменшення (або повного припинення) викидів ми зможемо помітити лише за десятиліття. Навіть у разі повного припинення викидів CO2 процес повернення до доіндустріальних показників триватиме сотні років. (...) А що пересічна людина знає про клімат Землі, який так швидко змінюється? Ми всі помремо — чи просто стане тепліше, і ми будемо висаджувати ананаси коло хати, а може — зупиниться Гольфстрім і ми, навпаки, замерзнемо? Що нам про це кажуть у школі?».

Катерина Терлецька окреслює необхідність введення освітніх програм для нового покоління щодо кліматичних змін та вже наявний досвід на Заході: «Покоління дітей, які зараз навчаються у школі, за своє життя відчує стрімкі зміни клімату. Це покоління отримало у спадок тягар уже незворотних змін, із якими їм доведеться жити й постійно адаптуватися. Тому для них життєво важливо розуміти головні кліматоутворюючі фактори, їх зміни, причинно-наслідкові зв’язки, власну відповідальність і потребу бодай якогось плану дій. У ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) доволі гучно заявили про створення і впровадження в освітні програми в усьому світі такого предмета як «кліматична освіта». Було запущено масштабний міжнародний проєкт Office for Climate Education (OCE), мета якого — створення інструментів для розуміння і дії, а також раціонального підходу до обробки нових даних та ідей. Цей проєкт реалізується в рамках наукової освіти, в якій критичне мислення та можливість аналізувати й інтерпретувати дані є одними з найважливіших навичок. Запропонована OCE програма складається з кількох частин, від наукового розуміння процесів — до конкретних дій і соціальної відповідальності. Наочне розуміння глобальних фізичних процесів із допомогою простого кухонного приладдя набуло у світі дуже великої популярності. Кількість праць із педагогіки під загальною назвою «кухонна наука», коли з допомогою простих підручних речей ми можемо унаочнювати глобальні феномени та робити моделі різних явищ, постійно зростає. (...) Ще один із вдалих прикладів «кухонної науки» — проєкт, розроблений у MIT (Массачусетському технологічному інституті), який має назву «Погода в лабораторному басейні» (weather in tank). Мета проєкту — пов’язати демонстрації в обертовому басейні з льодом та фарбованими течіями з глобальними планетарними феноменами (як в океанах, так і атмосфері) і фізичними явищами. Такий собі океан у каструлі. (...) Програму кліматичної освіти, запропоновану OCE, разом із проєктом від MIT «Погода в лабораторному басейні» підтримує Національний центр «Мала академія наук України», що є центром ЮНЕСКО. Програма адаптується для українських школярів і має на меті дати учням розуміння фізики океанських та атмосферних явищ і необхідності вивчати природничі науки. Також діти мають дізнатися про уразливість і можливі небезпеки, які чатують на їхні власні країни, про соціальну нерівність, що можлива у зв’язку з кліматичними змінами, та про кліматичну справедливість. Нарешті, учні виявлять, що в багатьох місцях світу вже є багато людей, які вживають заходів для пом’якшення й адаптації до змін клімату, і тоді вони мають вирішувати, що робити їм. Саме освіта є одним із найефективніших елементів глобальної реакції на зміну клімату та інші виклики людству. Через освітні програми, знання і критичне мислення ми можемо знаходити відповіді та формувати спільний план дій і адаптуватися до тенденцій, пов'язаних зі швидкими змінами клімату».

За інформацією газети «Український тиждень»