У листопаді 2019 року у п’ятьох залах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (проспект Свободи, 15) розмістили масштабну експозицію «Керамічний код Івана Левинського (погляд через століття)». У показі – понад три сотні експонатів зі збірки МЕХП Інституту народознавства НАН України та з приватних колекцій, якими організатори виставки прагнули продемонструвати все різноманіття керамічних надбань світового рівня митця і підприємця Івана Левинського (1851 – 1919), особливо наголошуючи на тому, що дві третини виставлених на оглядини пам'яток (від цеглин – до дахівок, від мініатюрних плакеток – до вишуканих амфор) вперше показують широкому загалу, а отже цікавість до показу і до самої особи будівничого Львова, промисловця, громадського діяча, професора, філантропа та фантастично успішного бізнесмена не вщухатиме весь експозиційний період «погляду через століття».
На жаль, тривалий карантин зачинив на невизначений термін всі музеї України, і львівський Музей етнографії – не виняток. От так і вийшло, що експозицію «Керамічний код Івана Левинського» побачили аж ніяк не всі охочі.
Але ж недаремно кажуть: нові виклики – нові можливості.
Колектив МЕХП Інституту народознавства НАН України, за фінансової підтримки Українського культурного фонду та у співпраці з харківським видавництвом «Раритети України», вдався до іншого способу спілкування з відвідувачами. Йдеться про проект «Керамічний код Івана Левинського в естетичному вимірі українця кінця ХІХ – поч. ХХ ст», а це – виготовлення двох (друкованої та електронної) версій каталогу з чинної виставки Левинського, але не тільки.
Як розповіла старший науковий співробітник відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України кандидат мистецтвознавства Оксана Герій, в друкованій версії каталогу буде репродуковано експонати виставки, а електронне його видання буде доповнене відео-матеріалами, які знайомитимуть зі зразками кераміки, збереженими «in situ» (на місці) – в екстер'єрах та інтер'єрах будівель українських міст: «Виставка керамічних виробів фабрик Івана Левинського, кураторами якої є заступник директора з наукової роботи Інституту народознавства НАН України Андрій Клімашевський та завідувач сектору експозиції Музею етнографії та художнього промислу Андрій Колотай, відтворює унікальний діапазон реалізації в кераміці творчих ідей модерної епохи в діалозі між Заходом і Сходом України, – говорить Оксана Герій. – Оцю широту закодованих в експозиції естетичних і культурологічних узагальнень покликана відобразити й назва розпочатого проекту з каталогізації пам'яток: «Керамічний код Івана Левинського в естетичному вимірі українця кінця ХІХ – поч. ХХ ст.». Будуть описані керамічні твори учнів, співробітників та послідовників Івана Левинського з різних регіонів України, яких об'єднало спільне бачення «українського модерну» як визначного мистецького явища столітньої давнини». А щоби якомога повніше вивчити творчі контакти митців фабрик Левинського й ширше спопуляризувати його керамічну продукцію, до роботи над дослідницько-аналітичними статтями до каталогу залучено мистецтвознавців, архітекторів та етнографів зі Львова, Харкова й Опішні.
Вже розпочалося фотографування пам'яток. Ведуться й зйомки кураторської відео-екскурсії виставкою і відео-уроків про технологію кераміки з реставраційної майстерні у Львові та гончарної школи в Опішному.
Завершення проекту – це видання каталогу виставки «Керамічний код Івана Левинського», промоція й розповсюдження серед музеїв, бібліотек та мистецьких закладів України.
Щодо електронної версії каталогу, кураторської відео-екскурсії виставкою та відео-уроків про технологію кераміки, то вони також, поза сумнівом, неабияк сприятимуть тому, щоби принаймні спробувати розшифрувати загадковий і вічний керамічний код Івана Левинського.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією газети «День»