View message

7 серпня 2020 року виповнився 201 рік від дня народження Пантелеймона Куліша – українського письменника, фольклориста, етнографа, мовознавця, перекладача, критика, редактора, видавця. З цієї нагоди старший науковий співробітник відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Олесь Федорук розповів у своїй статті для українського інформаційного сайту «Радіо Свобода Україна» про маловідомі факти з біографії митця, а саме – про те, як він працював і публікувався в умовах царської цензури.

Пантелеймон Куліш

«Кулішева творчість дуже показова у плані ставлення царської цензури до української літератури в ХІХ столітті, – зазначає науковець. – Кулішева роль у мовно-літературних процесах того часу була першорядною, і як наслідок, цензурні утиски при публікації його творів були особливі. Тричі за життя Куліша арештовували його видання. Двічі ‒ у Російській імперії, і раз ‒ в Австро-Угорській. <…> Крім заборони та вилучення вже надрукованих видань, Кулішеві не раз забороняли до друку рукописи. Особливо багато ‒ наприкінці життя письменника (діяв Емський указ). <…> Ще в 1850-х роках з приводу жорстких цензурних обмежень Куліш у серцях вигукнув: «Когда-нибудь и для меня настанет время свободы, когда-нибудь вырвусь же из этого ужасного государства». І справді, щоб частково компенсувати неможливість вільного висловлювання в Росії, Куліш публікує свої твори в Австро-Угорщині, де з’являються такі крамольні тексти, як «Герценів «Дзвін»» або «Зазивний лист до української інтелігенції»».

Цензуру й самоцензуру у творчості Пантелеймона Куліша Олесь Федорук аналізує на прикладі кількох уривків із відомого роману «Чорна рада», в яких автор сам «значно послабив національну і почасти соціальну загостреність тексту», викресливши або пом’якшивши, зокрема, деякі висловлювання, що стосувалися союзу Гетьманщини з Московським царством та збереження козацьких вольностей.

«Творчість Куліша та його думки… істотно багатші, змістовніші, коли прибрати «причесаний» блиск і підняти великий, значною мірою ще не досліджений пласт рукописних джерел», – такого висновку доходить учений.