View message

Про те, чим насправді є так звані зорепади та коли і як цьогоріч найкраще спостерігати зорепад Персеїди, у своїй статті для видання «Дзеркало тижня» розповідає вчена-астроном і популяризаторка астрономії, науковий співробітник лабораторії швидкоплинних процесів у зірках Головної астрономічної обсерваторії НАН України Ірина Верлюк.

Від 17 липня до 24 серпня цього року земляни можуть спостерігати на нічному небі чи не найвідоміший і найочікуваніший зорепад – Персеїди, – максимум якого, за прогнозом Міжнародної метеорної організації, припаде на 12 серпня. «…насправді зорепад не має жодного стосунку до справжніх світил – зір, – пояснює науковиця. – Ми бачимо метеори. Вони виникають, коли в атмосферу Землі вторгаються найдрібніші частинки космічної речовини масою декілька грамів і навіть менше. Вони залітають до нас із різною швидкістю – від 11 до 72 кілометрів на секунду – і взаємодіють з атмосферою. Попереду метеорної частинки, що летить, утворюється ніби повітряна подушка з сильно розжареного і стисненого повітря, яка значно перевищує за розмірами саме метеорне тіло. Її світіння ми й спостерігаємо як «спадну зорю», за частинкою також залишається слід із продуктів її розпаду. Метеори спалахують на висоті 80–120 км, де міститься верхня межа щільних шарів атмосфери. На відміну від метеоритів, метеорні частинки мають такі маленькі розміри, що повністю згорають в атмосфері, не долітаючи до поверхні Землі. <…> Коли наша планета, рухаючись своєю орбітою, перетинає орбіту комети, частинки кометної речовини при потраплянні в атмосферу Землі згоряють, а на небі ми бачимо більше чи менше метеорів, залежно від інтенсивності метеорного потоку. Оскільки частинки розподілені вздовж орбіти нерівномірно, інтенсивність потоку рік у рік може змінюватися.

Здається, що метеори вилітають із однієї точки, – ця точка називається радіантом метеорного потоку. Астрономи виокремили кілька десятків метеорних потоків, чимало яких демонструють щорічну активність тривалістю від кількох годин до кількох тижнів. Більшість потоків названі за ім’ям сузір’я, в якому лежить їхній радіант. Наприклад, радіант метеорного потоку Леоніди міститься в сузір’ї Лева, а метеорного потоку Драконіди – в сузір’ї Дракона. Радіант Персеїд міститься поблизу сузір’я Персея, в північно-східній частині неба. Щоб зорієнтуватися, треба знайти найбільш візуально відоме сузір’я Кассіопеї й переводити погляд від нього лівіше і нижче, там міститься радіант потоку. <…>

Метеорний потік Персеїди відомий понад 1200 років. З 1840 року його спостерігають щорічно. Кількість метеорів за годину може різнитися рік у рік, у середньому вона близька до 50. Їхня швидкість становить 60 км на секунду. Метеори мають біле й жовте забарвлення з яскравими шлейфами.

Нинішнього року Міжнародна метеорна організація прогнозує до 60 метеорів за годину. Для того, щоб спостерігати зорепад Персеїди, не потрібно озброюватися телескопом чи будь яким астрономічним приладом. Треба знайти досить темне місце, а краще – виїхати кудись якнайдалі від яскравих міських вогнів. Найкраще розташуватися в шезлонгу або на розкладачці, у крайньому разі – на килимку, але під голову підкласти невелику подушку: так зручніше дивитися на небо. Дивитися краще в напрямку сузір’я Персея на північний схід, але метеори можуть залітати з будь-якої частини неба. Якщо ви хочете фотографувати це явище, вам знадобиться хороший фотоапарат на штативі, бо для фотографування метеорів потрібно ставити великі витримки, спрямовувати фотоапарат треба у бік радіанта Персеїд».

Ілюстрації – з відкритих Інтернет-джерел