 |
Учена зазначає: «Я не представляю МОН, а є частиною команди Національного центру Малої академії наук, але зазначу, що ми активно брали участь у формуванні планів заходів року математики. Цей план був запроваджений МОН, і ми разом із Ганною Новосад формували цю програму. Вона збирала математиків, учених, спілкувалася з методистами, процес кипів. Той план, який затвердив Кабмін улітку, врахував дуже багато пропозицій, які було сформовано МАН, провідними вчителями, ученими, Інститутом математики, тобто дуже багато людей брало в тому участь, передбачалося чимало різнопланових заходів. Ішлося про створення додаткового навчального курсу з математичної логіки, про курси підвищення кваліфікації вчителів математики, був великий запит на літні табори для вчителів. Мало бути п’ять чи шість таборів, щоб підготувати вчителів до року математики, щоб дати їм улітку інструмент, з яким би вони могли прийти 1 вересня в школи. Планувалися табори для школярів, проведення математичних квестів та конкурсів на досить високому рівні. Перша проблема, яка виникла, — пандемія, нажаль, усі табори було скасовано. Ми все ж таки провели курси «Математичне літо». Однак вимушені були піти в онлайн, це п’ять тижнів лекцій, тестів, курси проводилися для всіх охочих. Мета — зацікавити всіх математикою. Ми хотіли розповісти найцікавіше. В нас було понад дві тисячі реєстрацій із різних куточків України. Ці лекції потім переглядалися в записі, кожна лекція набирала навіть від кількох тисяч переглядів. Уявіть, 350 учасників улітку робили домашку. Це мало успіх, насправді досить неочікуваний. Тобто в суспільства є надзвичайний запит на вивчення математики. Мені писали діти та вчителі, що таких задач вони ніколи не бачили».
Катерина Терлецька розповіла про те, які ж задачі можуть зацікавити в математиці: «Мета була — просто зацікавити, показати, що математика — не суха, в ній є елементи розваги, і розв’язання таких задач може приносити задоволення. Приміром, була лекція «Математика і кохання», про те, як обирати собі партнера, пропонувалася задача про перебірливу наречену. Як обрати собі найкращого нареченого — насправді, це серйозна математична задача, задача «оптимальної зупинки», вона має математичне підґрунтя: якщо ми маємо претендента і маємо план продивитися 10 претендентів, можемо точно сказати, який кращий, який гірший, але якщо йому відмовлено, то він більше не повернеться. То яка має бути стратегія, щоб обрати найкращого, з великою ймовірністю? Відповідь, яку дає математика, що ми маємо пропустити 37% претендентів, а потім взяти першого, який буде найкращим від попередніх. Ось це математика для життя. Також ми вивчали та демонстрували красу математики як елемента людської культури, тобто зв’язок математики та мистецтва. Ми шукали математику та задачі в творах Льюїса Керрола. Іноді вони здаються безглуздими, але насправді там неймовірна кількість математичних задач. Ми дивилися на картини Маріуцо Ешера, який був трієчником, не любив математику, але його картини висять на тлі видатних математиків ХХ століття. Не будучи математиком, він малював серйозні математичні речі, він їх втілював у мистецтві. Неочікуваний успіх надихнув нас на продовження. На жаль, ми досі живемо в умовах невизначеності, тому запускаємо щось онлайн, щось офлайн. Національний центр розпочав новий онлайн-проєкт — «Математика як інструмент мислення», автором цього курсу є кандидат фізико-математичних наук Тарас Тимошкевич, який виховав дуже багато призерів олімпіад. Тут мета трохи інша — не зацікавити, а все ж таки навчити. У проєкті так само будуть лекції, розв’язування задач. Перша лекція—про метод «вузьких місць», тобто коли на математичних задачах відпрацьовуються якісь принципи, які можна застосовувати в життєвих ситуаціях. Приміром, дивишся на проблему і є багато варіантів її вирішення, які можна перебирати. Але насправді можна звузити цю кількість до кількох випадків, які можна переглянути і дуже швидко розв’язати задачу. Це формально — логіка. І вона була прописана в плані математики. Все, що дається в межах цього курсу, це не шкільний матеріал. Я не розумію, чому логічні задачі не дають у рамках шкільного курсу, бо багато дорослих ці задачі не розв’язують, бо їх просто цьому не навчали. Оскільки багато вчителів приходить до нас на курси, мені здається, існує великий попит саме на такий продукт. Тому наша головна авдиторія —це вчителі. Оскільки ресурси обмежені, то найбільш ефективно його застосувати до вчителів, щоб вони потім навчали дітей. Будемо проводити для них майстер-класи від талановитих та відомих учених, і це буде формат діалогів, коли запитуватимемо, що цікавого вдалося на уроці, які інструменти та фішки можуть запропонувати іншим вчителям. Бо математика — це творчість, яка вимагає певних знань. І, звичайно, має бути популяризація математики, треба розкручувати вчителів і показувати суспільству видатних математиків. У нас надзвичайно сильна школа: Марина В’язовська, яка розв’язує задачі та отримує міжнародне визнання, Олена Ванєєва так само на міжнародному рівні представляє математичну Україну. Математика — це круто, але це все треба продемонструвати. Мені здається, що це як раз функція МОН. (...) Дуже багато є цікавих речей, у відкритому доступі можна багато чого знайти. Але це час та ресурс, якого нема у вчителя. Можна долучатися до відкритих заходів МАН, до відкритих проєктів, як-от науково-популярний лекторій «Дійсна наука». Він стосується здебільшого Києва, планується, що до шкіл будуть приходити науковці та проводити лекції. Є ж цікаві лекції, які читають учені Інституту математики НАН України, вони пов’язані з релігією, теорією ігор, є цікавий лектор Олексій Ігнатенко, який пояснює через теорію ігор такий феномен, як довіра. Коли люди одне одному не довіряють, суспільство не розвивається, і це легко довести на прикладах. Мені здається, існує необхідність поєднання науковців, шкільних учителів і запиту від дітей. Якщо все це пов’язати, це і буде ідеєю та синергією».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією газети «День»