Які міфи про мікробів найпоширеніші? Чи корисний для людського організму алкоголь? Що забезпечує нормальне функціонування кишківника? Як впливає на здоров’я вегетаріанська дієта? Де шукати достовірну інформацію про наукові дослідження? Про це й інше вчена-мікробіологиня та популяризаторка науки, засновниця наукового-популярного ресурсу «Мікроб і я», науковий співробітник відділу фізіології промислових мікроорганізмів Інституту мікробіології і вірусології імені Д.К Заболотного НАН України кандидат біологічних наук Олена Лівінська розповіла програмі «Сніданок з «1+1» телеканалу «1+1», програмі «Лікар знає» телеканалу «Київ», а також у подкасті проєкту «Мікроб і я» та подкасті «Науковий метод» проєкту «INSCIENCE»».
 Кандидат біологічних наук Олена Лівінська (фото – з Facebook-профілю вченої: https://www.facebook.com/Olena.Liv) |
Не такий страшний йогурт: спростовуємо міфи про мікробів
Про три найпоширеніші міфи навколо мікроорганізмів та їжі Олена Лівінська розповіла у своєму відео спільно з «Вищою Школою Media & Production 1+1».
«Один із найбільш розповсюджених «мікробіологічних» міфів – про магазинне молоко, яке «чомусь» не скисає. Але ж воно і не має скисати, бо пройшло ретельну термічну обробку. «Закручені» на зиму абрикоси не скисають з цієї ж причини, а не тому, що до них нібито досипали антибіотиків.
Ще один міф про мікроби – про «бездріжджовий» хліб. Міф – тому, що закваски, які використовуються для приготування цього продукту, насправді містять дріжджі (що й не дивно, адже саме дріжджі роблять хліб пористим і пухким). Боятися цього не варто: по-перше, для страху немає жодних науково обґрунтованих підстав; по-друге, дріжджі у хлібові мертві, бо спечені (на відміну від кефіру, в одній склянці якого може налічуватися до 100 тис. живих дріжджів).
 Джерело: insider.com |
Третій міф стосується магазинних йогуртів: поширена думка про те, що там нібито замало мікроорганізмів і забагато різноманітних добавок. А правда полягає в тім, що живих бактерій у цих йогуртах більш ніж удосталь і це постійно контролюється лабораторіями.
І навіть у домашніх умовах факт наявності живих бактерій теж легко перевірити: додайте ложку йогурту до теплого молока – і побачите, як швидко воно скисне. Єдиний потенційно небажаний для споживачів інгредієнт – доданий цукор, надлишок якого є небажаним у нашому раціоні».
Алкоголь: пити чи не пити?
Коли алкоголь може бути корисним? Як він впливає на наш мікробіом? Яким несподіваним для багатьох із нас ризикам піддаються ті, хто споживає його частіше, ніж варто було б? Про це Олена Лівінська розповіла у програмі «Сніданок з «1+1» телеканалу «1+1».
 Джерело: shutterstock.com |
«Усі мікроорганізми, що живуть у нашому кишківнику, складають його мікробіоту. Найкращий харч для неї – клітковина, яка міститься в овочах і фруктах і яку наш організм не спроможний перетравлювати самотужки, без допомоги корисних бактерій. Що різноманітніша мікробіота кишківника, то стабільніша вона і здоровіша. Урізноманітнювати її допомагають, серед іншого, поліфеноли – речовини, які містяться, наприклад, у червоному вині: для досягнення позитивного ефекту його слід вживати у невеликій кількості та достатньо й раз на два тижні. Знайти поліфеноли можна також у ягодах і томатах, яким, без сумніву, слід надавати перевагу перед алкоголем, особливо в період вагітності чи під час керування транспортними засобами. Не забуваймо, що алкоголь за своєю природою – дезінфектант, а отже, при більшій його кількості мікробіоті зле. У такому випадку вона завдає удару у відповідь, утворюючи з алкоголю оцтовий альдегід, який є канцерогеном. Часте споживання алкогольних напоїв підвищує ризик виникнення колоректального раку.
 Джерело: findhomeremedy.com |
Чому ж люди, які п’ють алкоголь помірно і зрідка, видаються здоровішими? Тут може бути щонайменше два пояснення. По-перше, частина тих, хто взагалі не вживає алкоголю, має не сумісні з ним хронічні захворювання. По-друге, помірність щодо алкоголю зазвичай супроводжується помірністю й поміркованістю в інших аспектах життя, зокрема у харчуванні».
Не м’ясом єдиним
Чи варто відмовлятися від м’яса, в яких випадках воно є шкідливим, чим корисне вегетаріанство і коли до нього варто приходити – все це Олена Лівінська пояснила у програмі «Лікар знає» телеканалу «Київ».
«Завдяки переважному споживанню клітковини, що міститься у фруктах і овочах, здорова, збалансована вегетаріанська дієта (коли людина не зловживає картоплею чи борошняними виробами, що нерідко трапляється серед вегетаріанців) корисна для організму, передусім кишківника. Вона забезпечує нормальне функціонування його мікробіоти, запобігає дивертикульозу та гнилісним процесам, сприяє синтезуванню коротколанцюгових жирних кислот, які налаштовують наш метаболізм, слугує профілактикою онкозахворювань. Тобто йдеться не тільки і, можливо, не стільки про усунення потенційної шкоди від м’яса, як про достатнє споживання овочів, адже, за статистикою, українці споживають їх удвічі менше, ніж потрібно.
Щодо власне м’яса: якщо в сімейній історії присутні онкопатології кишківника або подагра, то бажано уважно контролювати його споживання, а конкретно від червоного м’яса ліпше відмовлятися зовсім.
 Джерело: 123rf.com |
Водночас, вегетаріанство як концепція має й екологічне значення. Якщо на початку ХХ століття нашу планету населяли 1 млрд людей, то тепер, усього століття потому, – близько 8 млрд. Аби прогодувати їх усіх (враховуючи, що багато хто з нас споживає надмірну кількість м’яса, дехто – щодня на кожен прийом їжі), потрібно витрачати чималі ресурси на тваринництво, яке має відчутний вуглецевий слід, впливає на склад атмосферного повітря, якість води, здоров’я ґрунтів.
Крім того, із тваринних виробництв у довкілля потрапляє велика кількість антибіотиків, що є великою екологічною та медичною проблемою, адже це джерело здійснює свій внесок у розвиток антибіотикорезинстентності патогенних мікроорганізмів. Через це згодом стає дедалі важче вилікувати ті чи інші інфекції. Але боятися самих антибіотиків власне у м’ясі не варто – переважна більшість із них руйнуються під час термічної обробки.
Важливим є також спосіб приготування м’яса. Одна річ – відварна куряча грудка, а зовсім інша – смажені відбивні чи сосиски. Такі м’ясні продукти шкідливі високим вмістом консервантів і солі. Між іншим, українці споживають солі дуже багато – в середньому, майже 10 г на добу (при нормі до 5 г). Найбільша частка солі потрапляє до нашого раціону саме з оброблених м’ясних продуктів. Це ненормально і не здорово.
Іноді чомусь зустрічається і страх перед вакцинацією тварин. Однак це абсолютно нормально й необхідно. Висока густота тваринної популяції на фермі збільшує ймовірність виникнення та поширення інфекційних захворювань. Вважаю вакцини неоціненним надбанням людства, і мені у цьому плані страшно їсти невакциноване м’ясо, а не вакциноване.
Не слід також боятися гормонів. По-перше, вони завжди містяться у продуктах тваринного походження, що цілком природно. По-друге, виробники, як правило, цінують свою репутацію на ринку, тому ретельно контролюють якісь продукції, її відповідність прийнятим нормам і стандартам.
Пропагувати чи, навпаки, відкидати вегетаріанство, вдаючись до аргументу його «природності / неприродності», доволі спекулятивно. Адже фактично все, що сьогодні забезпечує нашу життєдіяльність, не є природним: ми довше і якісніше живемо завдяки тому, що, наприклад, вирізаємо апендикс, пломбуємо зуби і так далі. Жодна інша тварина цього не робить. Водночас, хочу нагадати, що деякі речовини – незамінні амінокислоти, вітамін B12, кальцій, залізо – не надходять у наш раціон у достатній кількості без продуктів тваринного походження. Це може бути критичним у випадку веганства.
Отже, вегетаріанство має бути поміркованим – не варто відмовлятися бодай від яєць і молочних продуктів. Для дітей це взагалі критично важливо, бо їхній організм іще тільки розвивається і нестача життєво необхідних речовин може мати величезні наслідки для дитячого здоров’я, зокрема для імунітету. Скажімо, вітамін B12 дуже важливий для розвитку мозку та функціонування імунітету. Хай там як, перехід на вегетаріанську дієту має бути свідомим і відповідальним вибором лише дорослої людини.
 Джерело: dreamstime.com |
За статистикою, вегетаріанці на 20-30% менше, ніж невегетаріанці, страждають від ожиріння та діабету другого типу і рідше помирають від інсульту й ішемічної хвороби серця. Проте варто розуміти, що вибірка людей, які дотримуються вегетаріанської дієти, не така й велика. Крім того, представники цієї категорії в принципі уважніше ставляться до свого раціону та здоровіше харчуються.
Останнім часом популярності набуває також флекситаріанство – по суті, ребрендована концепція здорового способу життя, яка пропагує здоровий ґлузд і почуття міри та передбачає вживання всіх, без винятку, харчових продуктів (зокрема й тваринних) у збалансованих співвідношеннях. Гадаю, найближчими роками саме цей напрям буде трендовим у популярній дієтології».
Висвітлення науково-медичних тем: лайфхаки для ЗМІ та блоґерів
Як висвітлювати інформацію про коронавірус, як працювати із експертами, аби вони погоджувалися давати коментарі, та звідки взагалі з’являється інформація – про це і не тільки Олена Лівінська розповіла у подкасті «Науковий метод» проєкту «INSCIENCE».
«У безперервному потоці новин про коронавірус та іншої наукової інформації буває непросто зорієнтуватися, особливо мало знайомим із висвітлюваною темою журналістам і блоґерам.
Що робити, якщо потрібно підготувати якісний матеріал у короткі строки? Це надзвичайно відповідальне завдання: люди схильні довіряти медіаресурсам і лідерам громадської думки, адже сподіваються, що, перш ніж публікувати щось, вони самі ретельно розібрались у темі.
То як за таких умов не стати черговим джерелом фейків? Насамперед не поширювати неперевірені дописи з соціальних мереж (Viber-груп, Telegram-каналів, Facebook- і Twitter-акаунтів) та інших інтернет-сайтів.
Важливо розуміти, звідки взагалі з’являється інформація.
Спочатку науковці виконують дослідження. Пишуть статтю. Публікують її у науковому журналі. Перед публікацією вона проходить ретельне рецензування. Невдовзі після оприлюднення ці наукові результати починають транслюватися суб’єктами інформаційного простору: офіційними сайтами установ і організацій, науково-популярними ресурсами й іншими ЗМІ. Бажано, щоб усі похідні матеріали давали посилання на першоджерело, до того ж – не просто на той чи інший сайт, а на відповідне повідомлення. Це, з одного боку, засвідчить повагу до аудиторії, а з іншого – надасть публікації вагомості.
 Джерело: shutterstock.com |
Важливо також правильно інтерпретувати інформацію із джерела. Скажімо, дослідження показало, що якась речовина в обраному дозуванні певним чином пригнічує ріст пухлинних клітин того чи іншого різновиду. Недобросовісний або недостатньо грамотний користувач може зробити з цього висновок, що вказана речовина лікує рак, що, звичайно, не зовсім так. Для таких тверджень потрібні випробування на людях, під час яких встановлюється наявність/відсутність побічних ефектів і власне сама ефективність речовини в організмі.
Користувачу, який не може розібратись у темі самотужки, слід залучати до справи фахівця з відповідною або суміжною кваліфікацією. Наприклад, для коректного висвітлення більшості питань, що стосуються нового коронавірусу, не обов’язково шукати вірусолога з 20-річним стажем роботи з коронавірусами. По-перше, таких фахівців дуже небагато. По-друге, навряд чи вони фізично матимуть час поспілкуватися з усіма охочими представниками ЗМІ. Тому цілком прийнятно залучати до співпраці фахівців, які мають підхожу профільну освіту (у випадку з коронавірусом – біологічну, медичну), виявляють ознаки критичного мислення, і – що головне – стежать за розвитком подій у полі висвітлюваного питання (ситуація з пандемією дуже швидко змінюється, інформація швидко «старіє»).
Важливо, аби в обраних експертів було, так би мовити, «відчуття місії» – допомогти ЗМІ та суспільству розібратись у питанні. Хорошим бонусом є також уміння експерта розповідати простими словами про складні явища й процеси.
 Джерело: commercialbankruptcyadvisor.com |
Що потрібно знати журналістові, щоб ефективно працювати з експертами, особливо науковцями?
По-перше, чесно і чітко пояснюйте мету свого матеріалу.
По-друге, заздалегідь надсилайте перелік запитань: експерти не всезнайки і потребують часу, щоб підготуватися до розмови.
По-третє, зважайте на формулювання: експерт ризикує наразитися на критику з боку своїх колег, якщо матеріал з його участю подано недостатньо коректно.
По-четверте, за можливості, узгоджуйте з експертом кінцевий варіант матеріалу, це допоможе уникнути багатьох незручних ситуацій».