 Герб Мазепи, поданий на звороті заголовного аркуша Мазепинського Євангелія |
Київський примірник Мазепинського Євангелія – унікальне видання, яке належить до національної історичної спадщини, було надруковано в січні 1708 р. в Алеппо коштом гетьмана І. Мазепи й містить присвяту гетьманові-меценату, написану Антіохійським патріархом Афанасієм ІІІ Даббасом. Київський примірник Мазепинського Євангелія вважався втраченим, і на сьогодні в сучасних наукових дослідженнях видань друкарні Алеппо (1706 — 1711 рр.) згадано лише про бухарестський та петербурзький примірники цього видання. Посольство України в Лівані у співпраці з Національною бібліотекою України ім. В. Вернадського та Фондом пам’яті Митрополита Володимира готують до друку факсимільне видання, яке побачить світ найближчим часом.
Автор статті зазначає: «Мазепинське Євангеліє — це книга, яка оповідає нам про спільні величні сторінки історії України та Близького Сходу і є свідченням історичної підтримки гетьмана Івана Мазепи з боку православної духовності Близького Сходу на зламі XVII — XVIII ст. Розпочну з розповіді про те, що таке Мазепинське Євангеліє. Так ми називаємо титульне Чотириєвангеліє, надруковане в січні 1708 р. в Алеппо коштом гетьмана І. Мазепи. Важливою складовою цього видання є передмова авторства Антіохійського патріарха Афанасія ІІІ Даббаса, присвячена гетьманові-меценату. Євангеліє було надруковано у друкарні м. Алеппо (це стародавнє місто називали також «Афінами Азії») в Сирії, яка працювала з 1706-го до 1711 рр. і випустила у світ 11 різних християнських видань: Псалтир, Євангеліє, Євангеліє-апракос, Апостол та інші богослужебні книги. Основними меценатами цієї друкарні були волоський господар Константин Бринковяну, гетьман Іван Мазепа та майбутній гетьман Данило Апостол, котрий був на той час миргородським полковником. Підтримати алеппську друкарню гетьман І. Мазепа вирішив 1707 р., і ми сьогодні розуміємо, що ті роки були найскладнішими і найтрагічнішими в його житті. Це були роки Північної війни, коли гетьман І. Мазепа вирішив укласти союз зі шведським королем Карлом ХІІ та польським королем Станіславом Лещинським і зробив спробу створити на українських землях незалежну державу і вийти з-під протекторату Московської держави. На жаль, ця спроба завершилася трагічно для гетьмана. У листопаді 1708 р. було знищено гетьманську столицю Батурин, у червні 1709 р. союзники Карл ХІІ та Іван Мазепа програли Полтавську битву, після чого вони були змушені вирушити на південь до Молдавського князівства, до Бендерської фортеці. Там, біля Бендер (у селі Варниця), великий гетьман у вересні 1709 р. відійшов у Вічність. Згодом був перепохований у монастирі св. Георгія в місті Галац (нинішня Румунія). За свідченнями актів так званої Бендерської комісії, яку було створено за наказом шведського короля Карла ХІІ після смерті І. Мазепи для розв’язання майнових спорів навколо спадщини гетьмана, ми знаходимо відповідь на питання про фінансування арабського книгодрукування: «Для друкування Євангелія арабською мовою на руки Александрійського патріарха було передано 3000 зол(отих), і для нього ж — 3000 зол(отих)». Ми цитуємо акти Бендерської комісії за статтею М. Возняка «Бендерська комісія по смерті Мазепи», яка була надрукована в книзі «Мазепа: збірник: у 2-х ТТ.» (Варшава, 1938 р.). Щоправда, в цій публікації замість «Антіохійського патріарха» зазначено «Александрійського», але це могла бути неточність у свідченнях козацької старшини або ж неточність при перекладі матеріалів комісії з латини. Однак сам факт передмови до Євангелія Антіохійського патріарха, а точніше яскравого панегірика грецькою (на двох сторінках) та арабською (на п’яти сторінках) мовами усуває будь-які сумніви. Загалом Антіохійський патріарх отримав від І. Мазепи 6000 золотих монет, 3000 з яких пішли на книгодрукування і ще три тисячі — на розвиток церкви. Донині в наукових дослідженнях були широко відомі описи двох примірників Євангелія з присвятою гетьманові. Один із них зберігається в Петербурзі в Російській національній бібліотеці, у відділі літератури країн Азії та Африки. Другий — бухарестський примірник книги належить Бібліотеці Румунської академії. Відомий румунський бібліограф Іоан Біану під час засідання Румунської академії 18 травня 1917 р. зазначив, що цей примірник був надісланий патріархом у подарунок воєводі Константину Бринковяну, позаяк у двох місцях можна побачити маленьку печатку сина воєводи Григорія Бринковяну із зазначенням дати — 1762 р. Ще один, третій за рахунком примірник цього Євангелія може зберігатися у фондах Ватиканської бібліотеки (Biblioteca Vaticana). Свого часу відомий український бібліограф С. Маслов у своїй книзі «Етюди з історії стародруків» описав також четвертий примірник Євангелія. Однак публікація науковця 1925 р., передрукована навіть у відомому французькому бібліографічному журналі Echos d’Orient, залишилася майже непоміченою. При цьому сам примірник Євангелія тривалий час вважався втраченим. Історичні події, які розгорталися навколо діяльності православної друкарні в місті Алеппо та видання Мазепинського Євангелія, тісно пов’язані з Сирією, Ліваном та Антіохійською православною церквою. Тому після мого призначення Надзвичайним і Повноважним Послом до Лівану я розпочав майже «детективні» пошуки цих історичних одинадцяти видань, надрукованих в Алеппо в 1706 — 1711 рр., адже серед них були й титульні видання двох Євангелій, присвячені гетьманові Івану Мазепі та миргородському полковнику Данилові Апостолу. З благородною метою дослідження українського внеску в арабське християнське книгодрукування в Алеппо я відвідав багато ліванських монастирів, бібліотек, архівів та університетів і виявив унікальні знахідки тієї історичної доби, які раніше не були описані й не були відомі науковому світу. Мені вдалося знайти три унікальних Євангелія, корпус яких цілковито збігається з Мазепинським — щоправда, без вступної частини з присвятою Іванові Мазепі. Загалом ми зафіксували й описали сім примірників Євангелій та ще понад десяток інших алеппських стародруків початку XVIII ст. Але воістину всі дороги ведуть до Києва. Коли виникла ідея видати факсимільне видання Мазепинського Євангелія, то ми спочатку відмовилися від ідеї видати ліванські стародруки і все-таки зупинилися на ідеї видання Євангелія, яке зберігається в Бібліотеці Румунської академії. Уже був виготовлений макет видання у співпраці з моїм колегою-дипломатом Теофілом Риндюком, який здійснив велику роботу щодо популяризації бухарестського Євангелія. Але в останній момент перед друком бухарестського Євангелія у гру вступила «її величність інтуїція», і я вирішив пересвідчитися, чи немає в наших давніх київських колекціях стародруків того самого Мазепинського Євангелія, яке свого часу описав видатний бібліограф С. Маслов. У руках я мав лише поданий ним шифр стародруку, який зберігався у книгозбірні Київської духовної академії. І цей «магічний» шифр став нашим ключем до сенсаційної знахідки. На моє прохання шановні колеги із Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського перевірили історичні фонди й колекції і... знайшли цю довго розшукувану нами історичну реліквію. Тому насамперед хочу висловити щиру подяку нашим колегам із Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського: Л. Дубровіній, Н. Бондар, Т. Добко, О. Заєць, К. Лобузіній, Г. Ковальчук. Завдяки нашій співпраці ми «повернули до життя» унікальний примірник Мазепинського Євангелія, а ще до цього підготували до виходу в світ важливі публікації, присвячені Василю Григоровичу-Барському, Агатангелу Кримському, Лідії Липковській, а також мої книгу та фільм з однойменною назвою «Український Ліван» (режисер С. Литвинов).
(...) Тепер ми маємо цей унікальний історичний фоліант і в Україні і сподіваємося, що здійснене нами факсимільне видання потрапить також у руки всіх Антіохійських та близькосхідних ієрархів як своєрідне нагадування про ті часи та свідчення мудрої політики гетьмана Івана Мазепи щодо підтримки православних Близького Сходу».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією газети «День»