Чим була особливою і якою запам’ятається епоха Бориса Патона в українській науці? Які найкращі практики організації досліджень і впровадження їхніх результатів слід зберегти й надалі? Якими унікальними об’єктами дослідницької інфраструктури володіє НАН України та для яких завдань їх використовують? Що з доробку вчених Академії заслуговує на першочергову увагу і як зробити тіснішими зв’язки між наукою та виробництвом? Як зберегти висококваліфіковані кадри в науці та сповільнити їх відплив у бізнес і за кордон? У чому нове керівництво найвищої національної наукової організації вбачає головні цілі й завдання реформування її діяльності та які кроки для цього робляться вже зараз? Про це та багато іншого в інтерв’ю інтернет-виданню «Рубрика» розповів Президент Національної академії наук України академік Анатолій Загородній.  Президент НАН України академік Анатолій Загородній (фото: rubryka.com) |
Про видатного попередника:
«…академік Борис Патон визначив цілу епоху в житті Академії – епоху Патона, яка ознаменувалася розвитком Академії і широким впровадженням наукових розробок у практику. <…> Як організатор науки Борис Євгенович Патон – просто видатна людина. Президентом Академії він був обраний ще 27 лютого 1962 року. Тобто понад 58 років був на цій посаді. Це були часи стрімкого розвитку Академії. Борис Євгенович мав якесь дивовижне відчуття потреби в розвитку тих чи інших наукових досліджень. Десятки інститутів було створено за його підтримки та ініціативи. <…> Він народився за часів Леніна, потім працював при Сталіні, потім пережив всю цю круговерть з партійним керівництвом. По-перше – це талант, по друге – глибока освіта, по третє… це велетенський досвід, по-четверте – надзвичайна працездатність. <…> Його авторитет зростав на тому, що Академія почала бурхливо розвивалася і було багато впроваджень. Він дуже багато зробив для економіки як Радянського Союзу, так і України. <…> Одного його слова, часом, було достатньо, щоб вирішити будь-яке питання на дуже високому рівні без зволікання та численних експертиз».
Про потенціал Академії та його недооціненість:
«Академія дуже потужно працювала і працює з науково-технічними комплексами. Це, скажімо, – АТ «Турбоатом», КБ «Південне», ДП «Антонов», «Мотор Січ» та інші. Дуже багато чого робиться для практичного впровадження, просто настав той етап, коли справа робиться і це вже сприймається як природній процес, і про це особливо ніхто не говорить. Звісно, Академія має дуже суттєво підсилити комунікацію з суспільством, з владою. Потрібно голосно говорити про той позитив, який дає Академія. А в нас є, чим пишатися. Повірте, при всій нашій бідності, при всьому недофінансуванні Академія продовжує забезпечувати Україні імідж у світі як держави з високим рівнем науки. У нас є чимало результатів світового рівня, які стосуються фундаментальних досліджень, – і в математиці, і в фізиці та астрономії, і в хімії та молекулярній біології, і в матеріалознавстві та в багатьох інших наукових напрямах. <…> Тому я категорично не можу погодитися з твердженнями, з якими часом можна зустрітися в ЗМІ, – мовляв, наука в Україні безповоротно втрачена, академічні інститути перетворилися на звалища і т.п. Це абсолютно не відповідає дійсності і віддзеркалює повну некомпетентність і неінформованість тих осіб, які присвоюють собі право робити такі заяви. <…>
Так воно повелося, що НАН України працює в більшій мірі на ентузіазмі і дуже мало отримує за свої розробки. Не завжди може монетизувати їх. До того ж, більшість людей приходить в науку не для того, щоб заробити статки. <…> Заняття наукою дають дуже велику моральну втіху. Особливо, коли ти отримав результат, який до тебе ніхто не отримував. Ти перший у світі це зробив – це окрилює і підносить. Звісно, що дуже хотілося б, щоб до цього ще і зарплата давала змогу забезпечити гідний рівень життя, але про це, на жаль, поки що не йдеться. <…> Наша Академія – це, значною мірою, структура, схожа на наукове товариство Макса Планка в Німеччині. Це товариство має структуру і органи управління, які сформовані за тими самими принципами, що і в НАН України. Воно має інститути, лабораторії, та й функції приблизно такі самі. Так от – річний бюджет цього товариства від держави (не від бізнесу, чи за рахунок впроваджень) ще кілька років тому складав 8,5 млрд євро, а у нас – 4 млрд гривень! Помножили на 30, то це приблизно 255 (!) млрд гривень. От і порівнюйте».
Про пріоритети:
«Головна мета – це зміцнити і піднести роль Академії як вищої наукової організації, що здійснює фундаментальні прикладні дослідження в інтересах держави і суспільства. Тобто Академія має стати дієвим рушієм науково-технічного, економічного, соціально-культурного розвитку держави, давати дуже вагомий внесок в розвиток економіки і в соціально-культурне життя. Як цього досягти? За рахунок того, щоб демонструвати державі і суспільству вагомі досягнення у фундаментальних і прикладних дослідженнях та широке впровадження науково-технічних розробок. Це мають бути досягнення світового рівня, і про це потрібно говорити і про це має знати держава і суспільство. Ми маємо суттєво підсилити прикладні дослідження, впровадження прикладних розробок. І тут я би вважав, що якщо для фундаментальних досліджень, критерій ефективності діяльності – це наявність результатів світового рівня чи рівня кращих взірців вітчизняної науки, то для прикладних досліджень потрібно орієнтуватися на такі дослідження, на які є державні замовлення, на які є замовлення від крупних науково-технічних комплексів і замовлення від наукоємного бізнесу. Тобто ми не можемо працювати «в стіл», ми повинні мати впевненість в тому, що розробки знайдуть свого користувача».