 |
Академік Ігор Юхновський зазначив: «Я вважаю, що найважливіше зараз для України – це розвиток науки. Недопустимою є зневага науки. Створення різних наукових шкіл. Наукові школи в світі сприймаються дуже серйозно. Україна має дуже здібних людей. Тому проблеми навчання в школах, університетах, розвиток науки – речі, можливі в нас для реалізації. На це не звертає уваги керівництво України, виконавча влада… Бо вони самі чітко не усвідомлюють ваги розумової праці. (...) Знаєте, керівна влада держави повинна контактувати з розумними керівниками підприємств, вчитися їхньої логіки. Розумний директор підприємства не піде з пропозицією до дурного міністра. Він буде намагатися його обманути. І в результаті – в країні панує неправда, панує брехня. (...) Між іншим, в Радянському Союзі, коли той ставав на ноги, був страшний терор. Але вивозили найсильніших саме вчених, представників виробництва. Їх вивозили в Росію. Там вони зі страшним трудом приживалися. Вони були найздоровішими, найсильнішими. Вивезення українців на Сибір сприяло зростанню рівня розвитку росіян. У їхнє (російське) середовище приїжджали дуже сильні люди. Україна не підрахувала, скільки людей вивезли з країни. За це Росія нам повинна заплатити. Можна, звісно, вивезти меблі, картини. Але вивозити мудрих людей – це, безперечно, трагедія для України. Колись в Інституті національної пам’яті в Україні мають підрахувати шкоду, яка була завдана Україні».
Учений також розповів про свою діяльність впродовж 1990-1998 років на посаді голови Західного наукового центру НАН України: «Я до того був заступником голови, займався розвитком наук в ЗНЦ – в інститутах, школах, на підприємствах. Вони давали інформацію. І я зростав. Я мав бесіди з дуже мудрими людьми. І вони визнають вас як партнера в обміні думками. То ж це означає, що вас поважають. Це давало мені дуже багато користі. Коли вже я був головою ЗНЦ. Видатними людьми були академіки – мої університетські колеги Ярослав Підстригач, Володимир Панасюк і член-кор. АН УРСР Григорій Доленко. Два з них свого часу очолювали ЗНЦ. Але я вже тоді був депутатом Верховної Ради. І взагалі, для ЗНЦ я не приносив стільки користі, як Г. Доленко і Я. Підстригач. Але я мав можливість діставати для ЗНЦ гроші від уряду. Я був фактично ініціатором добудови конкретних приміщень. Кошти на побудову цих приміщень були одержані мною в уряді. А взагалі Західний науковий центр був напівадміністративною науковою установою. Це – місток між керівниками наукових установ і виробничими системами. Це такий місток пізнавальний між виробництвом і наукою, між керівниками і науковим середовищем. Керівники, можливо, багато чого не розуміли з того, що діялося в науковому середовищі. Але воно було організуючим. І це треба продовжувати».
Докладніша інформація За інформацією інформаційного ресурсу «Стожари»