З нагоди 30-ї річниці державної незалежності України Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у співпраці з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом історії України НАН України, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститутом українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України, Національною спілкою краєзнавців України ініціювали проведення циклу наукових заходів у формі вебдискурсу під назвою «Українське державотворення новітньої доби: контроверсійні питання».
Метою заходу є започаткування фахової дискусії серед науковців щодо ключових етапів українського державотворення новітнього часу, причин, обставин, характеру їх перебігу, наслідків цих складних процесів як для сьогодення, так і майбутнього українського народу.
23 березня було проведено презентацію усього проєкту, під час якої виступили керівники установ-організаторів, та перший із циклу вебдискурсів на тему «Національне державотворення доби Української Центральної Ради».
В обох частинах активну участь взяли представники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Зі вступним словом до учасників вебдискурсу звернувся віцепрезидент НАН України, директор Інституту член-кореспондент НАН України Олег Рафальський. Він наголосив на важливості плекання історичної пам’яті, яка формує генетичний код нації, який, зрештою, визначає її місце у світовому цивілізаційному просторі. «Сьогоднішня державна незалежність України – це плід титанічних зусиль не лише тих кількох поколінь українців, яким пощастило жити у цю добу, а й десятків і навіть сотень поколінь наших предків, які важко, але вперто рухали ідею державної незалежності до її викристалізування», – зазначив Олег Рафальський.
 Член-кореспондент НАН України Олег Рафальський |
Головний науковий співробітник Інституту член-кореспондент НАН України Валерій Солдатенко став одним із дискутантів проблеми «Чому УНР доби Української Центральної Ради не перемогла?» в рамках першого вебдискурсу.
Науковець сконцентрував увагу на залученні до аналізу надзвичайно важливого й складного питання творчого спадку активних учасників, керівників Української революції та її перших талановитих, об’єктивних істориків – М. Грушевського, В. Винниченка, Д. Дорошенка, П. Христюка, І. Мазепи, М. Шаповала. Це, зокрема, дає змогу ретроспективно реалістично оцінити ступінь потенційних можливостей нації до результативних революційних дій, готовності політичної еліти ініціювати, очолити суспільні процеси, довести їх до бажаної мети. Багато що залежало від наявності стратегії визвольного руху, програми (політичної платформи), послідовних зусиль щодо їхнього втілення в життя, а також від згуртованості, консолідованості організацій, національних партій, що очолювали процеси повномасштабного й різнобічного відродження нації, першого досвіду національного державотворення. Означені підходи дозволили дати аргументовану відповідь на питання, чому в конкретно-історичних обставинах 1917–1918 років жаданий проєкт не увінчався успіхом: за всіма окресленими параметрами, на жаль, виявилася недозрілість потрібних якостей, кондицій.
 Член-кореспондент НАН України Валерій Солдатенко |
Учасниками дискусій стали представники Інституту історії України НАН України, Інституту української археографї та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Науково-дослідного інститут українознавства МОН України та Національного історичного музею України.
За інформацією Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України