На найпоширеніші запитання про українську науку загалом і Національну академію наук України зокрема коротко відповідає у своїй публікації для інтернет-ресурсу «Українська правда. Життя» вчена-математикиня і популяризаторка науки, старший науковий співробітник відділу математичної фізики Інституту математики НАН України кандидат фізико-математичних наук Ірина Єгорченко. Стаття стане у пригоді журналістам, публіцистам та іншим медійникам, які цікавляться наукою і готують матеріали з цієї теми. У форматі «frequently asked questions» Ірина Єгорченко, зокрема, пояснює:
- Які функції виконує наука в суспільстві?
- Чи може наука повністю фінансувати себе сама?
- Як адекватно оцінювати наукову діяльність?
- Чому свобода наукової творчості важлива і як поєднати наукову діяльність із викладацькою?
- Чи відповідальна НАН України за всю українську наукову сферу?
- Чи ефективна Академія і чого вона потребує для пришвидшення змін відповідно до нових реалій?
- Чому пропозиція «передати всю науку в університети» некоректна і яка доля може чекати на українську науку без НАН України?
- Чи протидіють учені Академії псевдонауці та фальсифікаціям досліджень?
- Чому в НАН України катастрофічно зменшується кількість молодих учених і як цьому зарадити?
«Примітивізоване звернення до складних тем некомпетентними людьми етичним бути не може... Я знаю, що зараз прийнята точка зору, ніби всі думки рівноцінні, і навіть людина, нездатна перевірити елементарні факти в гуглі, має право на думку про необхідність руйнування праці багатьох людей просто тому, що не розуміє їхньої роботи, і це нерозуміння її ображає – водночас має право на врахування її думки та толерування маніпуляцій та неправди, – пише вчена і додає: – Я все ж не побоюся бути старомодною і буду говорити, що думка вчених та некомпетентні заклики до руйнування не є рівноцінними. <…>
Наукова система – дуже складне явище. Спрощення складних явищ – ще складніша задача. <…> Розуміння складних явищ потребує досліджень та праці. Ні, не можна просто зробити «як за кордоном» (тим більше, як «нібито є» за кордоном). Бо вийде каргокульт, а не наукова система. <…>
Помилки бувають, всі люди – люди, і іноді роблять помилки. Але помилки, неточності, неправда, маніпуляції і заклики до руйнування – це все різні речі. Закликати до руйнування і вимагати толерантності до автора закликів – маніпуляція. Помилки треба визнавати і вибачатись. Наполягання на коректності неправди та маніпуляцій, та оголошення їх неточностями чи дрібними помилками – теж маніпуляція. Виправдання «це просто власна думка» некоректне. Публічні заклики до руйнування очевидно неосвіченої та не думаючої людини – це не думка. Це деструктивна поведінка, яка має розцінюватись саме так. Щоб текст сприймався як «просто власна думка», треба продемонструвати хоча б елементарну компетентність та здатність думати».
* * *
На додачу пропонуємо ознайомитися з актуальною офіційною інформацією про нашу Академію, а саме – з такими документами, як: