Катерина Терлецька зазначає: не знала, що відбувається зі шкільною математикою, допоки у її дітей не почалися проблеми з цим предметом: «Одного разу, коли моя старша дитина була у третьому класі й розв’язувала задачі на рух предметів, сказала: "Мамо, куди мені це поставити?". Виявилося, що їм не пояснювали, як відбувається процес, не намагалися уявити, а треба було просто поставити певні значення з умови в табличку. У цей момент я зрозуміла, що у нас великі проблеми».
За словами математикині, у школі формально підходять до розв’язання доволі простих математичних задач, що заважає взагалі баченню процесу. І діти вже на рівні третього класу не розуміють, що відбувається.
Після цього вчена почала шукати для дитини іншу школу, де математику викладали би не формально, а намагалися зацікавити дітей. Вона перевела дитину у ліцей «Наукова зміна», але через кілька місяців виявилось, що й там на уроці математики нудно. Науковиця пішла до вчителів, щоб зрозуміти причину: «Мені пояснили, що у вчителів немає можливості фантазувати, вони скуті своєю програмою, вимогами та мають навчити дітей того, що від них вимагають на певних етапах навчальної програми. Тож на зацікавлення математикою ні в кого немає часу і можливості».
Так Катерина Терлецька, яка працює в Національній академії наук України та Малій академії наук, вирішила самостійно допомогти зацікавити дітей математикою. Разом з іншими вчителями ліцею вони придумали математичні квести, знайшли людей, які допомогли закупити обладнання, надрукувати яскраві карти, аби створити для дітей цікаві математичні ігри, щоб вони у командах могли розв’язувати задачі, проводити математичні руханки (естафети з елементами логічного мислення) та конкурси головоломок.
«З того часу у нас почався рух: "Що зробити, щоб зацікавити дітей?". Дітям наші ідеї подобаються, здається, так можна зацікавити дітей математикою», – зазначає Катерина Терлецька. Також вона почала знайомитися з вчителями математики з різних шкіл, щоб зрозуміти, що відбувається, і допомагати їм та дітям подружитися з математикою і заодно знайти своїм дітям найкращих вчителів.
Вчена пояснює: «Математика – це дійсно складно. Це система. Якщо дитина пропустила чи не здужала якусь тему, далі вона не зможе рухатися. Це як Тетрис: якщо щось пропустили, потім воно накопичується і ми не можемо рухатися. Дітей треба мотивувати та пояснювати, для чого їм потрібна математика. Бо це і критичне мислення, і логіка, і вміння доводити свою думку. Наприклад, у геометрії загалом задачі на доведення. У житті переважно ми не використовуємо геометрію, проте навички логіки і послідовності будуть слушними, наприклад, якщо дитина захоче стати юристом. Це можливість робити логічні висновки».
Серед проблем у вивченні математики в школі математикиня виокремлює наступні:
– діти та їхні батьки не розуміють, навіщо цей предмет потрібен;
– вчителі орієнтуються на топучнів, спрямовують зусилля тільки на окремих дітей, поки решта класу сидить і нічого не розуміє. Хоча вчитель має мати різні задачі для сильніших дітей і слабших, пояснювати їм більш розгорнуто;
– вчителів треба навчати більш прикладним задачам, зацікавлювати дітей. Зменшити абстракту частину і навчити, наприклад, рахувати банківські відсотки абощо.
Наостанок Катерина Терлецька підсумовує: «Без промоції знань і підтримки держави неможливо реалізувати жодну освітню реформу».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією платформи «Ліга. Life»