 |
Учений зазначає: «Мозок – це вкрай динамічна структура. Звичайно, кількість звивин при знайомстві зі світом не зростає. Але нова інформація створює відбитки в різних частинах мозку: пам’ять, досвід, емоції. Нейрони «виставляють» більше білків-рецепторів на мембрану та активніше передають той самий сигнал, що був і раніше. У них виростають нові відростки, які контактують з відростками сусідніх нейронів. Усе більше й більше нейронів залучається до регулярної роботи, а ті, що не виконують певної функції, переходять до іншої спеціалізації. Тобто мозок не тільки досліджує світ, а й змінюється під впливом цього дослідження. Під час читання людина перетворює написані чорним по білому закарлючки на звуки своєї мови. Згадайте, як ви самі вчилися читати: вголос, повільно, по складах. Лише у віці 6-8 років люди вчаться читати мовчки, «про себе». Це теж здібність, яку потрібно тренувати, робити перекодування закарлючок у звуки автоматичним, що не потребує коливання барабанних перетинок. Нейронауковці за допомогою фМРТ (Функціональна магнітно-резонансна томографія) відслідковують зони кори, які задіяні у читанні. Виявляється, що навіть при читанні «очима», без вимовляння слів, у людини активізується та ж сама слухова зона кори, як і при прослуховуванні цього тексту в виконанні іншої людини. Тобто при мовчазному читанні мозок відтворює в вигляді електричних сигналів ту інформацію, яка за інших умов приходить через коливання барабанної перетинки та волоскові клітини в нашому внутрішньому вусі! Одночасна задіяність зорових і слухових шляхів мозку перетворює сам перелік нервових механізмів, задіяних в процесі читання, на вельми складну історію».
Щодо впливу на мозок Олексій Болдирєв акцентує: «Ми насправді знаємо мало про прямий вплив читання на мозок, але вже дослідили зв’язки між цими двома явищами. Так, ми можемо непогано передбачити за активністю певних зон, чи дитина буде добре читати, а чи матиме проблеми з навчанням читанню. Такі дослідження дозволяють приділяти більше уваги дітям зі схильністю до проблем з навчанням, щоб вони не відставали від однолітків. Виявляється, що в скроневій корі кількість сірої речовини – тобто кількість нервових клітин – зменшується у період між 5 і 15 роками. Так ось, у тих дітей, у яких це зменшення йде з середньою швидкістю, саме читання й аналіз прочитаного відбуваються швидше. А ось у тих, у кого об’єм сірої речовини зменшується повільніше, і з читанням є проблеми. Правду кажуть: не в кількості (зокрема сірої речовини) щастя! (...) Більшість досліджень активності мозку під час читання фокусуються на коротких текстах, які люди читають, зручно вмостившись у томографі. Але як перевірити, чи змінює наш мозок читання тоді, коли ми вже відклали книжку? Чи лишає слід у нашому мозку прочитаний художній роман? На це питання не було ясної відповіді до 2013 року, допоки група американських науковців під керівництвом Ґреґорі Бернса не взялася його перевірити. Вони взяли роман британського автора Роберта Гарріса «Помпеї» та дали його прочитати 21 добровольцю. Студенти читали розділи роману ввечері, а вранці приходили пів годинки полежати в томографі. Виявилося, що на наступний день після читання драматичних сцен у них була підвищена активність у зонах скроневої кори, які якраз зазвичай активуються під час читання. Але ж учасники та учасниці експерименту не читали під час вимірів! Значить, думають дослідники, читання впливає на роботу мозку на багато годин уперед. Цікаво також, що рівень електричного збудження в мозкових нервових ланцюгах достатньо точно відповідав класичній схемі драматичного твору: вступ – зав’язка – кульмінація – розв’язка. Активність наростала по мірі розвитку сюжету. Найбільша активність у читачів спостерігалася через ніч після читання романтичних і кульмінаційних сцен: оргії, виверження Везувію, руйнування Помпеїв».
Біофізик підсумовує: «Отже, читання є складною функцією мозку, яка захоплює різноманітні ділянки кори великих півкуль та залишає слідову активність задовго після завершення статті, розділу чи роману. Це означає, що читанням ми тренуємо значну частину нашого мозку, а це завжди добре. Крім того, книжки доносять нам додаткову інформацію про аспекти світу, куди не можуть дотягнутися наші органи чуття. І хоч ми досі не повністю розуміємо вплив читання на мозок, загалом він позитивний, адже тренування – це те, що робить нас живими й активними».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією освітньої платформи «КУНШТ»