View message

21 вересня 2021 року в Музеї-садибі Миколи і Корнила Устияновичів у селі Вовків, що на Львівщині, відбулася Міжнародна наукова конференція «Будитель нашого народного духу», приурочена до 210-ої річниці від дня народження о. Миколи Устияновича.

Організатори заходу: Державна установа «Інститут Івана Франка НАН України» (головний організатор), Музей Миколи і Корнила Устияновичів у селі Вовків, Всеукраїнська громадська організація «Союз Українок», Львівський музей історії релігії. Захід відбувся під патронатом Львівської Архиєпархії УГКЦ, Генерального консульства Чеської Республіки у Львові, Солонківської і Славської територіальних громад.

Інститут Івана Франка НАН України забезпечив науковий супровід події. Зокрема, ініціатором і координатором заходу виступила заступниця директора з наукової роботи Інституту доктор філологічних наук Алла Швець.

На урочистому відкритті конференції з вітальним словом до присутніх звернувся директор Інституту Івана Франка НАН України член-кореспондент НАН України Євген Нахлік.

Співробітники Інституту взяли активну участь у роботі двох наукових секцій: «І.О. Микола Устиянович: постать на тлі доби» (модератор – директор Інституту Івана Франка НАН України член-кореспондент НАН України Євген Нахлік); «ІІ. Художня спадщина о. Миколи Устияновича в контексті української літератури. Життєтворчий феномен Франтішека Ржегоржа» (модератор – директор Інституту франкознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка Святослав Пилипчук).

У доповіді Євгена Нахліка «Николай Устіянович у рецепції Івана Франка» простежено, зокрема, інтертектуальність тривалістю у півстоліття: од вірша Н. Устіяновича «Хлібороб» («Гей, хто на світі кращу долю має…», 1857) до однойменного сатиричного вірша Франка «Хлібороб» («Гей, хто на світі кращу долю має?», 1880), відтак до вірша Павла Думки «Гей, хто на світі кращу долю має?», надрукованого в книжці «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювилей літературної його діяльности складають українсько-руські письменники» (Львів, 1898), а врешті до анонімного віршового триптиху «Присвяти. (Фр. Михайлову) [псевдонім молодого поета Франца Коковського. – Є. Н.]. (Мандичевскому) [йдеться про новеліста Евгена Мандичевського. – Є. Н.]. (Франкови)» (№ 7 за 1 квітня 1906 р. львівського сатирично-гумористичного двотижневика «Зеркало»), у якому кожна із трьох шестирядкових епіграм формально об’єднана однаковим обрамленням «Гей, хто на світі кращу долю має» (перший і шостий рядки кожної «присвяти») і наскрізним мотивом – насмішкою над схильністю зазначених авторів до переробок, до запозичень із літературних передтекстів, зокрема у Франковій комедії «Учитель» (1894) із п’єси «Священник із Кірхфельду» (1870) австрійського письменника Людвіга Анценґрубера.

Заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України доктор філологічних наук Алла Швець виступила з доповіддю «“Живу більше працею про українців – моїм життєвим покликанням”: культуртрегерство Франтішека Ржегоржа», у якій висвітлила українсько-чеські культурні зв’язки крізь призму епістолярію визначного україніста чеського походження Франтішека Ржегоржа з Іваном Франком, Наталією Кобринською, Ольгою Кобилянською, Михайлом Павликом, Євгенією Ярошинською. Вченою фактографічно було досліджено різнобічну діяльність Ржегоржа в Чехії та Україні задля популяризації української культури.

Завідувач відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України кандидат філологічних наук Микола Легкий презентував виступ «Проза Миколи Устияновича: особливості образного світу», у якому йшлося про філософський образок «Старий Ефрем», написаний у формі платонівського діалогу. У цьому творі Устияновича, за словами дослідника, мудрий столітній персонаж висловлює молодому оповідачеві свої погляди на життя, яке є рухом по колу, світ та місце людини в ньому.

Молодша наукова співробітниця відділу франкознавства Інституту Мирослава Дерев'яна проаналізувала лейтмотив свободи і неволі у творах Миколи Устияновича та Івана Франка. Зокрема, зупинилася на лейтмотиві внутрішньої свободи персонажів (краси, миру, благодаті) або їх внутрішньої неволі (пристрасті, неволі, гріха), конфлікт між якими формує сюжети (викрадення, обман, помста, прощення, порятунок).

Наукова співробітниця відділу франкознавства Інституту кандидат філологічних наук Олександра Салій, яка вже кілька років досліджує гуцульський текст української літератури, вела цікаву розмову на тему «Локальний текст Миколи Устияновича», у якій розмірковувала про те, що таке локальний текст і чи можемо вважати локальний текст письменника гуцульським, бойківським та ін.

Науковий співробітник Інституту Івана Франка НАН України кандидат історичних наук Андрій Франко осмислив тему «Творчих, епістолярних, особистісних взаємин Івана Франка з чеським речником української культури Франтішеком Ржегоржем».

У межах роботи конференції відбулась презентація збірника наукових праць «“Дала нам Чехія чоловіка з золотим серцем”: Франтішек Ржегорж у парадигмі українсько-чеських культурних взаємин» (до 160-річчя від дня народження Франтішека Ржегоржа).

За інформацією Інституту Івана Франка НАН України