12 жовтня 2021 року в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Київ, вул. Терещенківська, 2) триватимуть онлайн-урочистості з нагоди 100-річного ювілею цієї академічної наукової установи.
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України – це перша в Україні ботанічна наукова установа з широким спектром досліджень із різних напрямів ботаніки і мікології, екології, клітинної біології, анатомії, біохімії та фізіології рослин, а також інших наук про світ грибів і рослин. Покоління вчених цього Інституту зробили вагомий внесок як у розвиток біологічної науки в нашій державі, так і у скарбницю світової науки.
 Будівля Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
Першу в Україні ботанічну установу – Ботанічний кабінет і Гербарій Всеукраїнської академії наук (ВУАН), – що поклала початок історії Інституту ботаніки, було засновано в Києві 8 вересня 1921 року. У 1922 році на її базі організували науково-дослідну кафедру ботаніки Управління наукових закладів Народного комісаріату освіти УСРР, 1927 року перетворену в науково-дослідний Інститут ботаніки Наркомосвіти УСРР. 1 квітня 1931 року Інститут ботаніки Наркомосвіти об’єднали з Ботанічним кабінетом і гербарієм ВУАН в Інститут ботаніки ВУАН. 1 липня 1971 року постановою Ради Міністрів УРСР № 306 Інститутові присвоєно ім’я видатного вченого академіка Миколи Григоровича Холодного (1882–1953).
 М.Г. Холодний за роботою у будиночку біологічної станції поблизу села Старосілля (за 18 км від Києва), де з 1919 року вчений здійснював свої основні експериментальні дослідження. Фото початку 1920-х років |
Від заснування та впродовж усієї історії Інституту ботаніки тут формувались і працювали визначні вчені – фундатори нових наукових напрямів і засновники наукових шкіл, а також організатори української науки, імена яких стали широко відомими у світі. Серед них – академіки Петро Власюк, Євген Вотчал, Юрій Глеба, Микола Гришко, Михайло Голубець, Дмитро Зеров, Микола Кащенко, Володимир Липський (був також президентом ВУАН у 1922–1928 роках), Володимир Любименко, Андрій Сапєгін, Костянтин Ситник, Олександр Фомін, Микола Холодний, Юрій Шеляг-Сосонко, члени-кореспонденти Ірина Дудка, Андрій Лазаренко, Яків Модилевський, Альфред Окснер та інші. Зараз в Інституті працюють академік Яків Дідух і члени-кореспонденти НАН України Сергій Кондратюк, Єлизавета Кордюм, Сергій Мосякін, Петро Царенко.
 Хол Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
До надбань Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України належать досягнення світового рівня. Зокрема:
- сформульовано гормональну теорію тропізмів (теорія Холодного-Вента), яка стала фундаментом учення про фітогормони (1926 р., М.Г. Холодний);
- встановлено відмінності у світлових порогах фотосинтезу та вмісті хлорофілу у світлолюбних і тіньовитривалих рослин, а також наявність генетичних зв’язків між лейко-, хромо- і хлоропластами, розроблено схему формування хлорофілу в рослинах (1935 р., В.Н. Любименко);
- розроблено напрями розвитку фітогормонології у світовому контексті (1939 р., М.Г. Холодний);
- доведено, що чоловічі гамети рослин є клітинами-сперміями (1941 р., В.В. Фінн);
- розроблено фітоейдологічну концепцію в систематиці (1947 р., М.В. Клоков);
- опрацьовано основні положення щодо зональної системи географічних елементів флори мохоподібних і їх класифікації (1956 р., А.С. Лазаренко);
- створено фундаментальне флористико-таксономічне зведення «Флора УРСР» (12 томів, 1965 р., М.І. Котов, М.В. Клоков, О.Д. Вісюліна й інші);
- розроблено класифікацію зародкових мішків покритонасінних рослин і висунуто оригінальну гіпотезу їхнього походження (1968 р., Є.Л. Кордюм);
- сформульовано оригінальну схему філогенії безсудинних рослин (1972 р., Д.К. Зеров);
- розроблено методику системного структурно-порівняльного аналізу флори (1974 р., Ю.Р. Шеляг-Сосонко, Я.П. Дідух);
- запропоновано класифікацію макроспорангіїв покритонасінних і схему їх еволюції, розроблено класифікацію статевих типів квітки (1976 р., Є.Л. Кордюм, Г.І. Глущенко);
- розроблено теоретичні аспекти еволюційної біохімії рослин (1982 р., О.Г. Судьїна);
- розроблено концепцію та видано першу в світі «Зелену книгу України», що набула статусу офіційного державного документа згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08. 2007 № 1286 (1987 р., Ю.Р. Шеляг-Сосонко й інші);
- розроблено поліфункціональну парадигму охорони природи (1990 р., Ю.Р. Шеляг-Сосонко);
- створено узагальнювальне флористико-таксономічне зведення «Визначник прiсноводних водоростей України» (1993 р., В.П. Юнгер, Н.О. Мошкова);
- розроблено теорію та методику синфітоіндикації екологічних факторів (1994 р., Я.П. Дідух);
- відкрито гравічутливість рослинних клітин, не спеціалізованих до сприйняття гравітаційного вектора, та встановлено загальні закономірності впливу мікрогравітації на рослинні клітини (1997 р., Є.Л. Кордюм);
- складено зведений список лишайників України (1998 р., С.Я. Кондратюк та інші);
- завершено видання чотиритомної «Флори мохів України» (2003 р., Г.Ф. Бачуріна, В.М. Мельничук).
Досягнення колективу цієї установи неодноразово відзначалися державними й іменними преміями: Державною премією СРСР (1959 р., 1989 р.), Державною премією УРСР (1969 р., 1979 р., 1983 р., 1990 р.) та Державною премією України у галузі науки і техніки (2005 р., 2013 р., 2015 р.), Премією ім. М.Г. Холодного НАН України (1972 р., 1979 р., 1983 р., 1985 р, 1988 р., 1994 р., 1995 р., 2001 р., 2013 р.) тощо.
Чимало результатів наукових досліджень Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України використовували і використовують практично. Наприклад:
- технологію очищення стічних вод промислових і побутових підприємств за участю водоростей із використанням біологічних ставків, розроблену на основі рекомендацій Інституту ботаніки, впроваджено на Черкаському виробничому об’єднанні «Азот» (Л.І. Ленова, В.В. Ступіна; 1985 р.);
- препарат для профілактики та лікування гострих шлунково-кишкових захворювань у новонароджених тварин і молодняка птиці «Пепсинорм» впроваджено на підприємствах Агропрому восьми областей (В.М. Багнюк та інші; 1996 р.);
- препарат бактеріального екзополісахириду «Бактозоль», що діє як стимулятор проростання насіння й антитранспірант, впроваджено через Інститут фізіології рослин і генетики НАН України (В.М. Багнюк та інші; 1998 р.);
- лікарську субстанцію мікроводорості Spirulina platensis використано для терапії гастроентерологічних захворювань (І.Г. Будзай, Є.Л. Шнюкова та інші; 2001 р.);
- на агрокомбінаті «Пуща-Водиця» у промислову культуру в Україні впроваджено продуктивні штами їстівних грибів печериці (Agaricus bisporus) і гливи (Pleurotus ostreatus) (І.О. Дудка, Н.А. Бісько та інші; 2002 р.).
Результати фундаментальних досліджень учених Інституту використано при опрацюванні законів України
«Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (від 21.09.2000 № 1989-ІІІ),
«Про Червону книгу України» (вiд 07.02.2002 № 3055-ІІІ),
«Про екологічну мережу України» (від 24.06.2004 № 1864-ІV) (Ю.Р. Шеляг-Сосонко та інші). До Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Інститут передав обґрунтування щодо створення нових природно-заповідних територій України – національних природних парків «Мезинський», «Ічнянський», «Вижницький», «Деснянсько-Старогутський», «Прип’ять-Стохід», природних заповідників «Рівненський», «Поліський», семи регіональних ландшафтних парків (Т.Л. Андрієнко-Малюк, В.А. Онищенко, Р.Я. Арап та інші). Співробітники установи підготували матеріали до трьох видань «Червоної книги України».
Крім того, через Мінприроди України впроваджено:
- рекомендації щодо охорони й раціонального використання ресурсів лікарських рослин України (В.М. Мінарченко);
- науково-методичне та нормативно-правове забезпечення створення і діяльності регіональних ландшафтних парків України (Т.Л. Андрієнко-Малюк та інші);
- методичні рекомендації щодо формування регіональних схем екологічної мережі (Т.Л. Андрієнко-Малюк, Л.П. Вакаренко, В.П. Гелюта й інші);
- методичні рекомендації щодо відновлення та стабілізації основних функціональних характеристик лісу і самоочисної здатності водних екосистем басейну верхньої течії р. Тиса (Ю.Р. Шеляг-Сосонко, Д.В. Дубина, П.М. Устименко);
- методичні рекомендації щодо порядку включення територій та об’єктів до переліку територій та об’єктів екомережі (Л.П. Вакаренко, Д.В. Дубина);
- науково-практичні інструкції щодо природокористування й ресурсозбереження у біосферних резерватах України (Ю.Р. Шеляг-Сосонко, Д.В. Дубина та інші);
- рекомендації щодо запобігання і зниження негативного впливу масового розмноження водоростей у київських водоймах (П.М. Царенко).
Інститут має два об’єкти національного надбання України:
- Національний гербарій України (колекція рослин) (KW) та колекцію культур шапинкових грибів (акронім ІВК);
- колекцію мікроводоростей (IBASU-A).
 У фондах Національного гербарію України (KW) |
 Колекція культур шапинкових грибів (IBK) |
 Колекція водоростей IBASU-A |
Співробітники Інституту були і є учасниками багатьох спільних міжнародних проєктів (за програмами INTAS, ТАСІS, NASA, НАТО, DFG), комплексних (багатосторонніх) міжнародних проєктів, двосторонніх міжнародних проєктів тощо.
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України відіграє провідну роль у розробленні природоохоронних заходів, зокрема, підготовці нових видань «Червоної книги України» та «Зеленої книги України», організації екомережі, створенні й дослідженні об’єктів заповідного фонду.
Очікується поглиблення діяльності науковців Інституту ботаніки у вирішенні найактуальніших соціально й економічно значущих проблем, а саме – вивчення та прогнозування характеру впливу глобальних змін клімату на рослинний світ, оцінки енергетичних запасів екосистем, пошуку альтернативних джерел енергопостачання, подальшого використання та збереження рослинних ресурсів, впровадження в культуру нових (зокрема, лікарських) видів грибів і рослин тощо.
Експериментальні ботаніки розширять:
- дослідження ролі фітогормональної системи рослин у регуляції росту й розвитку;
- вивчення механізмів адаптації рослин до несприятливих впливів навколишнього середовища на клітинному та молекулярному рівні у природних і експериментальних умовах (зокрема, в умовах космічного польоту);
- розроблення теоретичних уявлень про механізми фенотипічної пластичності й ролі епігенетичної спадковості у цьому процесі;
- вивчення гравічутливості рослинної клітини;
- з’ясування закономірностей трансформації енергії світла при фотосинтезі й вивчення фотосинтетичного продукування водню мікроводоростями та розроблення альтернативних біотехнологій використання відновлювальних джерел енергії.
Велику увагу вчені Інституту й надалі приділятимуть збереженню та збагаченню об’єктів національного надбання – національному гербарію, колекції шапинкових грибів і штамів водоростей, передусім розвитку комп’ютерних баз і дигіталізації зразків.
Результати досліджень Інституту висвітлюються в різноманітних монографічних публікаціях і статтях у рейтингових фахових міжнародних та українських періодичних виданнях.
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України публікує два видання з біологічних наук:
«Український ботанічний журнал» і
«Альгологія». Спеціалізована вчена рада проводить захист дисертацій за спеціальностями: 03.00.05 – ботаніка, біологічні науки і 03.00.21 – мікологія, біологічні науки. 19 березня 1925 року на базі Інституту ботаніки було створено
Українське ботанічне товариство. Нині Інститут очолює член-кореспондент НАН України Сергій Мосякін. Заступниками директора працюють доктор біологічних наук Оксана Виноградова і доктор біологічних наук, професор Олена Золотарьова. Учений секретар – кандидат біологічних наук Ольга Артеменко.
* * *
Із планом заходів до 100-річчя Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України можна ознайомитися
на офіційному сайті установи. Ювілейні урочистості розпочнуться 12 жовтня 2021 року об 11.00 год. за адресою: Київ, вул. Терещенківська, 2 (тел./факс: (044) 234-40-41, e-mail: inst@botany.kiev.ua). Святкування триватиме з дотриманням обмежувальних заходів, запроваджених з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, та використанням режиму онлайн.
За інформацією Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України