Ольга Захожай вважає, що для українського науковця з його зарплатою на рівні касира в супермаркеті поїздки далекими країнами — один із важливих стимулів залишатися в науці. Адже піти з неї хоча б в IT-сферу, де платять значно краще, — не проблема, що багато хто й робить: «Коли їдеш до іншої країни як науковиця — на конференцію або надовше для проведення досліджень, — отримуєш не просто можливість побачити красиве місто. Розумієш, що приїхала сюди з важливою метою, на запрошення місцевих науковців, тобто “ти тут потрібна”», — пояснює учена.
Астрофізикиня також зазначила: «З моїх інтерв’ю журналісти чомусь вирізають розповідь про те, що мені подобалося вчитися серед хлопців, — каже Ольга, — але мені здається, це важливо. Гадаю, що якби пішла на якусь іншу спеціальність, де традиційно переважають дівчата, моє навчання не було б таким цікавим. Сьогодні відсотків 90 моїх знайомих — це фізики. Я, звісно, не маю з чим порівнювати, але мені моє оточення дуже подобається».
Перед якими викликами постає жінка в науковій професії, де більшість — чоловіки: «Ситуації, звісно, бувають різні, але в мене є враження, що жінці в чомусь навіть простіше, ніж чоловіку, — каже Ольга. — Коли почала проводити спостереження в Чилі, то часто стикалася з тим, що чогось не знаю, або виникала якась проблема, і я розуміла, що можу втратити багато дорогого спостережного часу, якщо буду розбиратися сама. У таких випадках — після кількох самостійних невдалих спроб — я зверталася по допомогу до операторів інших телескопів. Це допомагало не просто розв'язувати проблему, а й зробити це швидко. Гадаю, якби була чоловіком, мені б дуже заважало звернутися по допомогу моє его. Ми не мусимо знати все, хоча я зрозуміла це лише з досвідом».
Сьогодні Ольга Захожай — одна із кількох десятків дослідників у світі, хто так само як Мішель Майор і Дідьє Кело, шукає екзопланети. І вона єдина в Україні вивчає, як формуються планети. А також шукає нові — методом радіальних швидкостей, який понад чверть століття тому успішно використали двоє майбутніх Нобелівських лауреатів.
Подібна робота немислима без доступу до потужних сучасних приладів, які коштують іноді мільярди доларів. Наприклад, такі як космічний телескоп НАСА TESS, який називають «мисливцем за екзопланетами». На таких прикладах зазвичай може працювати будь-який науковець, але тільки якщо його заявка на спостереження виграє жорсткий конкурс. Це робота для найкращих і найбільш умотивованих.
«Займатися екзопланетами мені порадив батько, — каже Ольга. — Мовляв, напрямок цікавий, водночас не надто складний».
На останніх словах вона усміхається. Каже, що старші колеги теж усміхалися, коли вона розповідала цю історію. Щодо третього аргументу на користь астрономії батько сказав свою правду. Коли ти захоплений пошуком невідомих далеких світів, навіть надскладна справа не видається такою. Але Ольга, схоже, не шкодує, що обрала цей шлях.
З 2016 року Ольга проводить свої пошуки на чилійській обсерваторії Ла-Силья. Вона залишається співробітницею Головної астрономічної обсерваторії НАН України, але саме в цьому проєкті представляє Інститут ім. Макса Планка для астрономії (Німеччина).
Про Ла-Силью варто розповісти окремо хоча б коротко. Принаймні тому, що в Україні подібних на неї немає, та й не може бути з об’єктивних причин. Це одна з трьох обсерваторій у Чилі, що входить до складу організації під назвою Європейська південна обсерваторія (ESO) зі штаб-квартирою в німецькому місті Ґархінґ-бай-Мюнхен. Є щонайменше дві причини, чому астрономічні обсерваторії європейської організації розташовані на іншому боці планети. По-перше, Чилі — це Південна півкуля, де видно небо, абсолютно недоступне ні в Європі, ні в жодній іншій точці Північної півкулі. А по-друге, в 60-х роках минулого століття, коли споруджувалася Ла-Силья, це було найтемніше місце на планеті — обов’язкова умова для хороших астрономічних спостережень. (Щоправда, нещодавно в сусідньому регіоні побудували автостраду і вночі на обрії можна бачити світлу смужку, яка нагадує мешканцям Ла-Сильї, що так звані блага цивілізації дісталися й сюди, а також банально погіршує умови для роботи).
Тут є близько двох десятків наукових приладів для спостереження за космічними об’єктами, серед яких і FEROS — спектрограф, за допомогою якого можна реєструвати найменші коливання зір, а отже, шукати екзопланети. «Лише уявіть собі — це прилад, який дозволяє на відстані мільярдів кілометрів зафіксувати, що центр зорі рухається зі швидкістю п’ять або десять метрів на секунду! — каже Ольга. — Самій складно повірити. Але це те, з чим працюю вже не один рік».
Проєкт, яким керує Ольга, називається Radial Velocity Search for Planets around Young Stars (RV-SPY, або «Пошук планет навколо молодих зір методом радіальних швидкостей»). У ньому група астрономів досліджує понад сотню зір. Більшість із них справді молоді — близько ста мільйонів років. За кожною з них треба спостерігати впродовж тривалого часу, щоб зібрати інформацію про поведінку спектра з часом. Вона обробляється, і якщо дослідники знаходять періодичні зміни, це дає підстави думати, що зорю щось змушує рухатися. Наприклад, екзопланета. Але не все так просто. Молоді зорі дуже активні: на них часто утворюються і зникають плями, через що спектр зір змінюється — так, ніби навколо них справді обертається екзопланета. Але якщо зібрати й проаналізувати більше даних, то виявляється, що радість відкриття була передчасною.
Про кінцеві результати RV-SPY говорити зарано. Спостереження триватимуть ще кілька років, а аналізуватимуть зібрані дані ще довше. Поки відомо, що одна зоря поводиться так, ніби навколо неї обертається планета, але ці висновки потрібно перевіряти додатково. Найцікавіше, що навколо кількох зір, за якими спостерігає Ольга, обертаються якісь об’єкти, не схожі на жодні відомі нам.
«Це супутники, але не зрозуміло, які саме. За характером випромінювання — щось середнє між зорями та планетами. Або ми значно помилилися в наших розрахунках, або знайшли щось дуже цікаве», — каже Ольга.
Не залишається нічого іншого, крім почекати й дізнатися, чи справді Ольга Захожай разом із колегами відкрила у космосі щось досі нікому не знане.
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією платформи «Громадське»