«Газова тема» завжди перебуває на піку обговорень. На порозі ж зими вона – у топі, а через лібералізацію ринків природного газу, що є одним із головних трендів європейської енергетики, стала ще й вкрай дражливою. Молодий учений, науковий співробітник сектора прогнозування розвитку паливно-енергетичного комплексу Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидат економічних наук Роман Юхимець написав монографію «Ринки природного газу України та ЄС: лібералізація та інтеграція», щоби відповісти на низку запитань: чи є лібералізація ринків газу еволюційним шляхом розвитку енергетичних ринків? Які основні мотиви трансформації національного ринку природного газу – доцільність чи бажання просто скалькувати західну модель ринків, не заглиблюючись в особливості національної економіки? Що таке ефективний ринок природного газу і чи взагалі можливий ринок із таким особливим товаром, як природний газ? А чи, можливо, природний газ є просто суспільним благом, а тому, за визначенням, не може мати ринкової ціни, і держава має реалізувати його лише на соціально прийнятних умовах?
 Обкладинка монографії |
Аби зрозуміти зміст нинішнього провалу ринку, що зумовив так звану цінову кризу на ринку природного газу, необхідно проаналізувати весь історичний шлях формування сучасного ринку газу в країнах ЄС. Ретельна оцінка цілей, котра у різні часові проміжки зумовлювала відповідні трансформації інституційного середовища, дозволяє зрозуміти умови, що спричинили ті чи інші форми економічних відносин між суб’єктами на ринку природного газу.
Стара система економічних відносин на ринку природного газу, основу якої становили великі державні вертикально інтегровані газові компанії, що виконували роль монопольних постачальників та імпортували газ за довгостроковими контрактами з ціновою індексацією до вартості нафти, перестала задовольняти вимоги суб’єктів ринку через обмеження стимулів до розширеного відтворення та втрату конкурентних переваг національних виробників на зовнішніх ринках. На заміну старій створюється принципово нова система, базовими складовими якої є вільна конкуренція між постачальниками на всіх рівнях – від локального до міжнародного, відокремлення газотранспортних компаній і надання учасникам ринку недискримінаційного доступу до мережі, ринкове біржове ціноутворення та відмова від довгострокових контрактів на користь спотових угод.
Внутрішніми мотивами трансформації національного газового сектора стали значні трансакційні витрати, що проявлялися через перехресне субсидіювання, зловживання порядком забезпечення споживачів природним газом, зростання виробничо-технічних втрат і зношування газотранспортної системи, значні борги через недосконалу систему розрахунків за спожитий газ (рис.1).
 Рис.1. Обсяги виробничо-технічних втрат операторів газорозподільчих мереж порівняно з рівнем втрат у країнах Східної та Західної Європи |
За умови збереження старої системи тарифоутворення на послуги розподілення «витрати плюс» із відтермінуванням впровадження стимулюючого тарифоутворення для розподільчих операторів та максимальним заниженням тарифу регулятором, проблема зношуваності газотранспортної інфраструктури залишатиметься й лише генеруватиме ризики надійності функціонування мереж.
Водночас запровадження ліберальних інституційних норм має на меті залучити нових інституційних суб’єктів до трансакційних видів діяльності в умовах підвищення прозорості сектора. Трансформація ринку природного газу має зумовити домінування приватної власності на конкурентних засадах, визначення та встановлення чітких прав власності всіх суб’єктів ринку задля унеможливлення зловживань. Новий розподіл прав власності у сферах управління, керування й розпорядження між суб’єктами ринку визначає нову роль держави як суб’єкта права власності. Відмовившись від монопольної влади на права власності на ринку природного газу та розпочавши функціонувати на конкурентних засадах лише як господарюючий суб’єкт, держава істотно змінює свої управлінські функції на регулюючі, які покладаються на незалежного національного регулятора.
Лібералізація ринку зумовлює збереження структури фізичних потоків газу, проте до фінансових трансакцій залучається значна кількість нових учасників (рис.2).
 Рис.2. Зміна інституціональної структури газових ринків унаслідок лібералізації |
Дерегуляція газового сектора – лише один із чинників, що сприяють розвиткові конкуренції, оскільки без надлишку як самого товару, так і транспортних потужностей конкуренцію забезпечити важко. Саме наявність розгалуженої газотранспортної мережі, розвинених контрольних та інформаційних систем на всіх етапах руху газу системою є об’єктивною передумовою переходу до конкурентної організації ринку. З огляду на сформованість базової інфраструктури в Україні та країнах ЄС, а також на амортизацію газотранспортної системи, внаслідок чого знижується специфічність секторальних активів, диверсифікація джерел постачання і подальший розвиток інфраструктури мають стимулювати перехід від вертикальної інтеграції та двосторонніх довгострокових контрактів до класичних контрактів і ринкового управління трансакціями .
Гармонізація правил ринку дала змогу усунути монополію Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України» на імпорт природного газу. Протягом останніх років газ до України постачали вже близько 50 іноземних компаній, зокрема міжнародні й регіональні трейдери, а також компанії, афілійовані з українськими гравцями ринку. Загалом торік газ у європейських і міжнародних трейдерів купували пів сотні українських компаній (рис.3).
 Рис.3. Співвідношення імпорту природного газу з країн Європи приватними компаніями та НАК «Нафтогаз України» |
Лібералізація імпорту газу обумовила збільшення диверсифікації джерел поставок газу, що, зрештою, посприяло зростанню енергетичної безпеки в частині зменшення залежності від одного монопольного постачальника (рис.4). Це, своєю чергою, сприяло розвиткові конкуренції на різних сегментах ринку газу та конвергенції показників рівня конкуренції на ринку з європейськими показниками.
 Рис.4. Імпорт природного газу за країнами 2011–2019 рр. |
Енергетичне законодавство ЄС визначає лише рамкові умови реформування енергетичних ринків, а його формальна імплементація не гарантує створення ефективного інституційного середовища. Аналіз реформування газових ринків Чехії, Сербії та Польщі виявив як внутрішні особливості, так і спільні ознаки «провалів ринку», які на різних етапах створювали бар’єри на шляху до лібералізації відносин. Зокрема, залежність транспортного оператора від вертикально інтегрованої компанії стає вагомою перешкодою для вільного доступу третіх сторін до мереж та розвитку конкуренції. Як і відсутність альтернативних джерел постачання природного газу може призводити до монополізації ринку.
Важливими умовами досягнення відкритості ринку є ефективність вторинного законодавства та незалежність регулятора, який реалізує прозору та прогнозовану тарифну політику, контролює, моніторить і розв’язує конфліктні ситуації.
Зміна європейської енергетичної політики у бік посилення вимог екологічності, зменшення викидів парникових газів, посилення європейської ролі у протидії змінам клімату зумовлює невизначеності щодо перспектив природного газу як енергоресурсу в Європі. Україна, обравши європейський вектор розвитку, зацікавлена – в рамках своїх міжнародних зобов’язань та євроінтеграційних прагнень – відповідати вимогам європейської політики. Це унеобхіднює адаптацію національних програм і стратегій розвитку до нових умов та викликів, що виникають у ЄС. Аналіз основних програмних документів ЄС, що стосуються перспектив розвитку природного газу й інших синтетичних газів, дає змогу розпочати перегляд національних планів розвитку з адаптації внутрішньої розвиненої газової інфраструктури до нових можливостей на ринку, щоб Україна надалі була конкурентоздатною на європейському ринку газу, а споживачі могли отримувати енергоресурси за конкурентними цінами та належну якість обслуговування.
Нова монографія, видана в Інституті економіки та прогнозування НАН України, присвячується насамперед переосмисленню трансформації національного ринку природного газу й актуалізації мотивів, що зумовили відповідний інтеграційний рух України до лібералізації та впровадження «європейської регуляторної франшизи» у національне інституційне середовище. Українському суспільству вкотре потрібно віднайти відповідь на питання: заради чого Україна втілює європейські реформи на ринку природного газу? Яка головна мета цих реформ? Для цього необхідна широка роз’яснювальна робота, зокрема із залученням науковців, аби предметно продемонструвати переваги й вигоди, які споживачі усіх категорій матимуть після їх (реформ) проведення.
Варто постійно пам’ятати, що реформування національного ринку природного газу зумовила необхідність розв’язання накопичених за минулі періоди проблем сектора шляхом становлення ефективного газового ринку. Відповідно, до будь-яких змін на ринку має спонукати прагнення становлення цього ефективного ринку.
Бібліографічний опис
Юхимець Р. С.
Ринки природного газу України та ЄС: лібералізація та інтеграція : монографія / Р.С. Юхимець ; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – К., 2021. – 196 с.: табл., рис.
ISBN 978-966-02-9683-1