 |
«У пожежі 4 грудня [2019 року] загинув директор інституту, член-кореспондент НАН України Борис Александров та його секретарка Галина Іванович. Ми втратили приміщення, частину наших розробок. Але ми змогли забезпечити безперервний науково-дослідний процес і до кінця року закрили усі наші зобов’язання. До кінця грудня навіть розпочали нові експедиційні дослідження. Зараз НАН України надала приміщення для розміщення адміністрації. Ми зробили ремонт у лабораторіях, знайшли інвестора для відновлення та об’єднання інституту в окремій будівлі. Сьогодні найголовніше для інституту проводити експедиційні дослідження та устаткувати лабораторії, щоб обробляти матеріал. Інтелектуальний потенціал інститут, так би мовити, знаходиться у віртуальному інформаційному просторі. Але нам важливо діставатися водних об’єктів, брати проби, обробляти біологічний матеріал. До осені 2021 року ми вирішили багато питань: купили чотиримісний човен, з мотором та лафетом, щоб самотужки робити прибережні експедиції. Ми стали видавати екологічний журнал, зміцнили лабораторне обладнання. І вже майже вийшли на нормальний рівень роботи. <…>
Війна, на жаль, зупинила цей процес розвитку вітчизняних морських досліджень. Але бойовий дух нашого колективу не похитнувся ні на хвилину. З початком війни ми отримали багато пропозицій щодо евакуації інституту. І ми хочемо подякувати всім нашим колегам чорноморських країн, Балтії, Середземного моря, які запропонували допомогу нам.
Звісно, інститут можна евакуювати. А як евакуювати море – наш головний об’єкт досліджень? У даний час ми використовуємо будь-які можливості для польових робіт. Ми продовжуємо експедиції, виконуємо зобов’язання з міжнародних проектів. І робимо внесок, як і кожен українець. Тому що будь-які випробування є стимулом для розвитку. Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими».
«Наш колектив веде спостереження за життям моря безперервно понад 50 років. Зібрано унікальну базу даних про біологічні процеси в північно-західній частині Чорного моря та Причорноморських лиманах у різні пори року. Сьогоднішня ситуація, на жаль, не дозволяє нам продовжувати нашу роботу в повному обсязі. Пляжі перекриті, або й заміновані. І ми вперше за час діяльності інституту не можемо взяти проби у прибережній зоні, на наших багаторічних наукових полігонах. <...> А температура моря в +8 градусів – це вже перелом сезону та початок нової фази переходу від сплячого до живого періоду біологічного життя. Якщо ми не встигнемо провести дослідження біологічних угруповань до +10, то може перерватися ланцюг піввікових досліджень».
«Щойно ми відправили до оперативного штабу при Держекоінспекції України інформацію про забруднення акваторії Чорного моря нафтопродуктами. Для складання карти забруднень узбережжя ми освоїли нові програми, отримавши інформацію із супутника. Війна змусила наших спеціалістів швидко опановувати нові методи, щоб бути корисними. З використанням міжнародних дистанційних методів були проведені розрахунки. Коли дійдуть справи до пред’явлення репарацій, Україна зможе надати інформацію для розрахунку екологічних збитків за світовими стандартами».
«У природі все взаємозалежне. <...> ...наслідки воєнних дій у нашому регіоні торкнуться і морів Європи. Тому що вплив буде через сполучені системи. І звичайно, в першу чергу, постраждають морські території, що охороняються, тому що це найбільш тендітні і вразливі екосистеми. <...> Морські екосистеми страждають як від забруднень хімічними речовинами, так і від забруднень морськими шумами. Це вибухи, робота двигунів, бомбардування, що позначається на різних життєвих формах гідробіонтів».
«Сьогодні суспільство зосередилося на інформаційних технологіях. Але природа вже показує нам, що є дійсним пріоритетом для людства і у якій галузі науки потрібно зосереджувати зусилля. <...> Поки ми є елементом природних екосистем, ми маємо намагатися зрозуміти наше місце, а головне – нашу поведінку. Сьогодні інтенсивність функціонування виробництва заради отримання надприбутку почала руйнувати біотоп, у якому ми живемо. Сама природна система вже позбавляється нас. Ми дійшли того, що у природі запускається механізм самознищення. Такі процеси, до речі, відомі у будь-яких популяціях тваринного світу. Тому ми маємо довести до суспільства світогляд, який гармонійно зв’язує наші намагання у віртуальному та природному середовищах. Головний шлях виходу людства з ситуації, в який ми опинилися – це розумне обмеження. <...> Знання природничих наук є основною розуміння взаємодії людини і навколишнього світу. Але одного розуміння замало для зупинення екологічної кризи, потрібна ще певна культура і сила волі. До речі, війна ставить усе на свої місця і визначає справжні пріоритети людського життя. Випробування, через які сьогодні проходить український народ, гартують суспільну духовну волю. І після нашої Перемоги вона буде у нагоді українцям, для досягнення гармонійних відносин, як з рідною землею, так і з рідним морем».
 |
 |
 |
 |
 |
За інформацією Інституту морських досліджень НАН України